TextBook — Оце перед обідом піднажав — так насилу додому прийшов… І не зігнусь, і не випростаюсь, і отут мені смикає…
Виходить, що не дурниця…
А ще як підскочить жито, прекрасною зеленою березкою переплетене, і коли ви на всю косоньку махнете, а потім на покіс її вигоните. Тягнете на покіс.
Знаєте, що та березка з вас тягне?
Тягне вона з вас руку, рука тягне груди, груди тягнуть печінку, печінка тягне дванадцятиперсну кишку…
І все це тягне і кладе разом з прекрасною зеленою березкою і з достиглим житом на покіс.
А вже як положили все це на покіс, тоді ви глибоко зітхаєте і зітханням тим втягуєте в орбіти ваші очі, що за цей час гнучким рогом полізли на високий ваш лоб…
* * *Ах, як лежиться під копою після п'ятої чи шостої ручки!.. На стерні ж, а немов на перині… А Андрій Васильович:
— А чи три махи викосите так, щоб лягти й витягтись?
— Не пробував. Може, й укошу, тільки сам витягнусь…
— А я викошу! Тяжкувата робота…
— Як помахаєш день, а потім сядеш галушки їсти, візьмеш ложку, вхопиш галушку та до рота… А рука тільки: кидь!
І викинула галушку «на покіс». Сама ручку гонить…
— Та даймо ж машину! Та, пробі, даймо машину! А то тільки: кидь! кидь!
КОЛИ ЧОРНА ЗАПАСКА НОЧІ ПОЛТАВСЬКОЇ ЛУГ ОБГОРТАЄ (Елегія)
Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай…
Це понад Пслом…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 18. Приємного читання.