TextBook — Оче нашу, скаже Іван Кіндратович Недодериматня, — що єси на небесі… якби воно знаття?!
І скаже «Оченашу»:
— Вхопить Івана Кіндратовича Недодериматню й увергнути його в піч огненную… Додрать йому матню його од пояса до пояса й посадити його, грішного, на стерні його! Хай коле йому стерня його завжди, нині, й повсякчас, і на віки вічні.
І засурмлять янголи й архангели у труби срібноголосі:
— Ааамінь!
Травицина кар'єра…
Сіріє колись зелена трава, попеліє, жовкне, хилить голову свою й чекає смерті…
* * *Коли в'яне зелена трава, тоді клепають коси. Тоді пробують коси на палець, гострять коси брусом і мантачать…
Тоді по ярмарках і в кооперативних крамницях довго вибирають коси, беруть їх за пупець, б'ють носком об землю чи об лавку і довго до дзвону прислухаються…
Дзвоном коса по селянських барабанах б'є і розказує майбутньому хазяїнові, чи тверда вона, чи м'яка вона, чи уходиста…
Тоді м'яка коса дзвонить довгим, слабеньким:
— М'яакккаа!
Дзвоном сильно-дзвінким і коротким б'є тверда коса:
— Я така!
Одкладається м'яка коса й береться тверда коса, клепається й на кісся набивається… Тоді на луках скрізь:
— Дзеньдзень! Дзеньдзень! Траву косять…
* * *А коли гурт чоловіка в п'ятдесят на луці вишикується!!
«Обчеську» валять!
Як ото в пісні співається:
Вийшли в поле косарі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 14. Приємного читання.