Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935»

Не сиділи?

Інтересне, я вам скажу, почуття, особливо коли це не перша ручка, а так п'ята або шоста підряд… А жито, як дріт, а ручка аж он до тої межі, а перед вами косар добрий, не поденний, а косархазяїн, що в його навіть матня на вас іззаду скепсисом віє…

Ви знаєте, де тоді у вас болить?

Ні, краще все по черзі.

Так от, коли ви сидите після п'ятої ручки біля брусниці (знаєте, що таке брусниця? Це така «ваза», а в ній вода для бруса й пісок для мантачки) і ото брусом тільки — човгчовг! — так голова ваша ніби на мотузці «в унісон» отому «човгчовг» тільки: «кивкив».

Сама голова… Самохіть…

Дихаєте ви так:

— Хихи! Хихи! Хихи! А потім:

— Хииии! Знову:

— Хихи! Хихи! Хихи! Хииииии!

Мокра у вас голова… мокра шия… Тече з лоба на ніс… З носа капає під ніс… З голови» котяться струмки на шию, за шию, там вони з'єднуються з власними «джерелами» на спині, на попереці, на грудях, на череві й уже великими ручаями течуть далі і пливуть униз вашими власними ногами й упливають у мать сиру землю…

Ви підіймаєте сорочку й полою везете себе по обличчі, по шиї, встаєте, робите отак:

— Фффу!

І п'єте з тикви воду.

Знаєте, що таке тиква? Це така ніби «братина»… Сама вона широка, а горло в неї вузеньке. Вона полив'яна, а в ній вода, й стоїть вона під копою…

Ви коли-небудь пили воду з тикви після п'ятої ручки?

Не пили?

Так підіть тоді кудинебудь і випийте, коли у вас спрага, стакан «мазаграну» (так, здається).

Добрий «мазагран»?

Так вода з тикви в сто раз добріша.