TextBook Попід гаєм тече річка,
Як шкло вода блищить,
Долиною широкою
Кудись вона біжить.
Це — Псьол…
Лугом іду, коня веду,
Розвивайся, луже.
Це і по той бік Псла, і по цей бік Псла…
Ой у лузі трава росла,
Трава росла високая, шовковая.
Це в лузі понад Пслом.
Коли чорна запаска ночі полтавської вкриє луг зелений, тоді сплять у траві в зеленій коники, тоді пахнуть гостро васильки, тоді дрімає й не цвірінькає жовтобрюшка, тоді тільки перепел почувши перепельчине солодке «хавав! хавав!» — спокушає стару перепелку молодецьким «жить ідьом»…
Тоді молодий парубок, вертаючись із тьмяної комори, сумно в перепелів дзвін услухається, чеше парубоцьку потилицю й говорить пошепки:
— Патьпадьомкав і я б оце, коли б не аліменти… Здох би він йому.
Тоді — кіч…
Тоді трава вогка й легка, тоді коса в траві йде тихотихо, тоді тихотихо падає трава під гострою косою й лягає зеленим покосом на мать — сиру землю.
* * *Тоді — ніч… Тиха ніч… Зоряна ніч… Ах, такої ночі, коли не стрибають коники, коли гостро пахнуть васильки, так манить до себе шовкова трава— Чужа трава…
Ах, такої ночі взять косу гостру, пройтись лугом, вдихаючи п'яний аромат лугових квіток, вибрать невелику балку, де по пояс трава, розмахнуться й пройти двітри ручці…
Бо такої ночі хазяїн тої трави, що в невеликій балці, спить, працею зморений…
А викосивши, швидко-швидко згребти траву в рядно й швидко-швидко, вдихаючи аромат лугових квіток і озираючись на всі чотири боки, городами та стежками прибігти додому…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 19. Приємного читання.