Косить ранком на зорі,
Гей, нуте, косарі,
Що не рано почали…
Тоді мантачать!..
Ах, як тоді мантачать!
Тоді так мантачать, що не косовиця перед вами, а мантачиця.
— Мантачиш, Іване?
— Та затупилася!
— Котрий раз? Дзеньдзень! Дзеньдзень!
При гуртовій косовиці який прекрасний струмент мантачка! Як вона тоді потрібна! Як вода, як повітря! І живіт.
— Що ти, Дмитре, тричі сьогодні обідав, чи, може, Мелашка недовареним нагодувала?
— А що вже, повашому, й піти не можна?
— Ми думали, що вмер… А дід Остап:
— Для колехтивної роботи, я вам іскажу, дольжен буть народ сознательной… А то він тілько те й робить, що мантачить або за кущем сидить.
Коли в'яне трава… Коли попеліє трава,
МАШИНИ!!!
Ви коли-небудь сиділи біля брусниці, над перевернутою косою після того, як пройшли в житі ручку?
Держали коли-небудь за носок косу й човгали мокрим бруском по дзвінкій косі?
Навхрест так:
— Човг-човг! Човг-човг!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 15. Приємного читання.