Розділ «ПОЕЗІЇ»

Париж, між 22 серпня і 5 вересня 1907

Пророк

Широко розкриті у видіннях,

в огнеблисках від судних розправ,

що його не спалюють в горіннях,

очі ці, заховані у тінях

брів навислих. А в його глибінях

вже слова стають до лав,

не його (його були б даремні,

він ощадно б їх ховав, на дні),

інші, важчі: груди криці, кремні,

як вулкан він стоплює в огні,

аж їх вибух уст порозкидає,

що кленуть, кленуть на всі світи,

в час, коли чоло його шукає,

як чоло собаки, те нести,

що Господь з чола свойого змів:

Той це, Той це, що його всі гнали,

та під тим дороговказом стали,

що на Нього вказує: весь гнів.