Розділ «ПОЕЗІЇ»

стоїть ще тиша склепу родового

по купол оповита пелюстками.

І знову жовті перли, що урозсип,

боки із глини випалених чаш

в портретиках манірних, ще осколків

ароматичних ваз квітковий запах,

божки малі: у вівтарях домашніх,

де небеса зі щезлими богами.

Обривки поясів, жуками брошки,

фігур дрібненьких велетенські статі,

усміхнені вуста, і танцюристи,

і бігуни, і пряжки, ніби луки

для стрільб на птиць і звірів амулетних,

шпильки довгенькі та начиння хатнє,

червоний круглий черепок із днища,

на нім, як чорний напис понад входом,

четвірко пружне кінських ніг сягнистих.

І знову квіти, перли, що урозсип,

і світлі стегна крихітної ліри,

з-під покривала, що лягло туманом,