Розділ «ПОЕЗІЇ»

щезла над приземленістю вулиць.

Дама перед дзеркалом

Так, мов у снодійному питві,

розчиняє тихо у плиткому

дзеркалі свого лиця утому;

кидає туди і усміх свій.

Жде, аби зростала на очах

плинність; а тоді б її волосся

в дзеркало безболісно лилося,

і, відкривши таїну плеча,

п’є своє зображення. І п’є, —

що того закоханого захват! —

повна недовір’я; й знак дає

покоївці, в далях несходимих

дзеркала як знайде лампу, шафи

й каламуть вже пізньої години.

Париж, між 22 серпня і 5 вересня 1907

Ліжко

Їх лиши гадати: все минеться

в тузі особистій, ну й гаразд.