Розділ «ПОЕЗІЇ»

іззовні вглиб, а вічність в дні скупі,

а далина над далину без строку —

свинцеві, темні, зайві і сліпі.

Лишиться там похмурість сірих зим,

під літніх днів невпевненим декором:

немов закляк хтось ніжний у покорі,

очікувач терплячий і суворий,

й очікувачка слізна перед ним.

Могили гетер

У довгому волоссі сплять вони

із лицями брунатними, чужими.

Перед очима далина страшенна.

Скелети, квіти. У ротах біліють

зубів гладеньких, як дорожніх шахів

із кістки із слонової, рядки.

І квіти, й перли, і тоненькі ребра,

і руки, й сорочки. Тканина тьмяна

понад сердець провалами. Одначе

отам при талісманах і при перснях

та каменях (дарованих коханим)