Коваль із Великого Вутона

простягнув свою руку, і Альф взяв у нього зірку, і поклав її на місце, і

вона згаснула.

Коваль безжодногослівно обернувся і навпомацки попрямував до дверей. На

порозі при виході він відчув що його зір прояснів. Був вечір і Вечорова

Зоря сяяла в освітленім небі, близенько біля Місяця. На хвильку

спинившись, аби поспостерігати за їхньою красою, він відчув руку на

своєму плечі і обернувся.

„Ти добровільно віддав мені зірку,” мовив Альф. „І якщо й надалі хочеш

знати якій дитині вона попадеться, я тобі розповім.”

„Направду, хочу.”

„Вона попадеться тій дитині, яку ти призначиш.”

Коваль був ошелешений і спочатку не відповів. „Ну,” сказав він, вагаючись, „Цікаво що ти скажеш на мій вибір. Напевно ти маєш мало причин

любити ім’я Ноукс, але, ну, його маленький правнук, Ноукс із Крайміста, Тім, має прибути на Празник. Ноукс з Крайміста є зовсім інакший.”

„Я то спостеріг,” сказав Альф. „В нього мудра мама.”

„Так, сестра моєї Нелі. Але, тут мова не тільки про родинні зв’язки: я

люблю Тіма. Хоч він і не є очевидним вибором.”

Альф посміхнувся. „Ти теж свого часу ним не був,” промовив він. „Але я

згідний. Направду я сам теж був обрав Тіма.”

„Тоді для чого ти просив мене обрати?”

„Так забажала Королева. Якби ти обрав когось іншого, я мусів би