Коваль із Великого Вутона

сама: бо час коли вона мала замкнутися від них не залежав.

Час не стояв на місці у селі. Багатьох людей нестало. На тому Празнику

Дітей на якому він отримав зіроньку, Ковалеві навіть ще не було десяти

років. Згодом прийшов ще один Празник-24, і на той час Альф став Майстром

Кухарем і обрав нового учня, Гарпера. Ще через дванадцять років Коваль

повернувся додому з Живою Квіткою; і ось тої зими чекали на ще один

Дитячий Празник-24. одного дня того року Коваль блукав лісами Зовнішнього

Феєкраю, і була осінь. Золотисті листки були на гіллях а червоні листки

лежали на землі. Позаду нього почулися кроки, але він не звернув на них

уваги, бо був занурений у свої думки.

Під час того візиту він отримав прохання прибути і пройшов довгий шлях.

Шлях видавався йому довшим ніж будь-який із пройдених ним до того. Його

провели і охороняли, але він слабо запам’ятав дороги якими йшов; бо часто

був осліплюваний туманом чи тінню, аж доки не дійшов урешті до місця на

високості під нічним небом незліченних зірок. Там його представили самій

Королеві. Вона не носила корони і не мала престолу. Вона була там у своїй

величі та славі, і довкола неї стояло її численне воїнство, яке

виблискувало та іскрилося як зорі нагорі; але Королева була вищою ніж

вістря їхніх здоровенних списів, а над її головою палало біле полум’я.

Вона знаком наказала йому наблизитися, і з тремтінням він ступив уперед.