Розділ ««АРІЙСЬКИЙ» ГІТЛЕРИЗМ»

— Отже, між німцями і євреями-хозарами існує гостра суперечність?

— Я б сказав, не просто гостра, а антагоністична суперечність. Справа в тому, що Яфет увійшов до Сима через Ашкеназа. А останній є сакралом і германців (так принаймні вважають вони самі). Звідси випливає, що євреї-ашкенази і германці мають спільний сакрал. А це вже дуже серйозно. Гітлерівські ідеологи вдарили на сполох: євреї посягають на святая святих німецької нації — на джерела, доленосні підвалини її великого духу, на сакрал. І тут постає питання: або — або. Одним словом, священна війна.

Якби Яфет не ввійшов у намет Сима, не було б єврейського питання. А тут, обурюються гітлерівські етнологи, виходить прямо-таки святотатство: не в германський намет увійшов Яфет (не від германців одержала духовний заряд біла раса, а від євреїв). Ну як тут не збунтуватися германському духові!

Розумієте тепер, звідки беруться гітлерівські сентенції «євреї — антираса», «євреї — гірше тварин» і чим освячувалось «остаточне вирішення єврейського питання»?

— Як на мене, то це щось подібне до релігійного фанатизму, — зауважив я.

— Ні! — вигукнув Гуру. — Ви знову нічого не зрозуміли. Це набагато страшніше. Релігійний фанатизм — це коли вбивають іновірців. Згадайте страшну різню вірмен турками-мусульманами в 1915 році. Але як тільки іновірці приймали іслам, геноцид припинявся. А в протиборстві «німці — євреї» зовсім інша ситуація. Тут спрацьовують інші фактори.

Справа в тому, що не можна змінити свої гени. Переслідували ж не за віру, не за мову, не за спосіб життя, не за приналежність до певної нації (євреї часто міняли національність, як і релігію, але їх «викривали»). Знищували євреїв за гени, закладені в їх крові батьками (і навіть дідами і прадідами)! Ви розумієте весь жах скоєного фашистами? Холокост — унікальне явище в історії людства. Це апогей сатанізму.

ЩО ТАКЕ ХОЛОКОСТ

Холокост явился самым чудовищным проявлением варварства за все время существования цивилизации. Попытки историков, психологов, социологов и психиатров найти рациональное объяснение этому трагическому историческому феномену до сих пор не увенчались успехом. Энциклопедия Третьего рейха

— Спробуйте осмислити сентенції, які висував Гітлер та його «теоретики» стосовно того, що від мавпи походять усі люди, крім німців, або що євреї стоять далі від людської породи, ніж тварини, і ви нічого не зрозумієте саме тому, що ви нормальна людина. Але ж і гітлерівці не були божевільними в клінічному розумінні. Більшість з них — освічені й розумні люди, навіть по-своєму сильні, вольові особистості. Дивно те, що головні воєнні злочинці так і не зрозуміли, за що їх судив Нюрнберзький трибунал. Вони не могли збагнути, наприклад, таких питань: «У чому ж все-таки вина євреїв?» або «Чому слов'яни — унтерменші, а скандинави — оберменіш?» Для них все це було досить очевидним. Діалогу між суддями і злочинцями не вийшло, і звинувачені йшли на страту із «світлим арійським поглядом» [Див.: Повель П… Бержье Ж. Утро магов].

Це питання досить складне, воно сягає своїм корінням у сферу містичного буття. Як відомо, кінцевою метою гітлерівців, їх «Чорного ордену» СС було не завоювання світу (це лише один із перехідних етапів), а очищення планети від «людського болота» і селекція «раси надлюдей»», «чистих арійців». Саме вони повинні керувати «унтерменшами», підтримуючи новий порядок панів і рабів.

До речі, про це ви чули і читали, а ось расовий підтекст подібних установок владою чомусь від вас приховувався. Суть расової доктрини гітлерівців тісно пов'язана з їхнім специфічним тлумаченням поняття «арій».

«Арій», як вже говорилося, це не ім'я якогось одного народу. Арійської раси як такої (зі своїми специфічними ознаками обличчя, тіла, будовою черепа, особливостями крові, рівнем інтелекту тощо) також не було. Арії — збірне поняття, яким найчастіше називали народи спорідненої мовної групи, які через певні історичні обставини, а не завдяки своєму інтелекту чи характеру, відігравали провідну роль у формуванні способу життя, що ґрунтувався на землеробстві. Перехід до осілості забезпечував «стрибок» у нову цивілізацію. Ось у чому полягає суть питання (хоча, звичайно, проблема аріїв не зводиться до цього). І спочатку арійська проблема виникла як мовна проблема. Вчені раптом почали виявляти мовну спорідненість індійців, іранців, германців, давніх греків, слов'ян. Згодом в обіг вводяться поняття «індоєвропейські народи», «іраноєвропейські народи» тощо.

Проте в кінці XIX століття з легкої руки німецьких істориків і етнологів (найбільше тут доклав зусиль Фрідріх Мюллер) поняття «індоєвропеєць» трансформувалося в поняття «індогерманець», а потім і в «арієць». Згодом француз А. Габіно і англієць С. Чемберлен почали «допомагати» німецьким колегам формувати думку, за якою усі більш-менш культурні і політичні досягнення в Європі творилися виключно арійцями, тобто германцями. Та й саму Європу, на думку згаданих ідеологів, не погано було б перейменувати у Велику Німеччину.

На початку XX століття в Німеччині виникла досить велика група однодумців — філософів, етнологів, ідеологів, астрологів (Лангбен, Горбігер, Гаусгофер, Гюнтер, Штеккер, Гундольф, Федер, Лагарде та ін.), які намагалися «обґрунтувати» расові переваги німців над іншими народами, особливо над слов'янами. На думку расистів, німцям притаманний специфічний дух, що виявляється в силі і героїчному характері нації (Volksgeist), навіть в надзвичайній силі.

Найцікавіше те, що всі ці інсинуації на расові (прогерманські) теми детально вивчалися в німецьких школах, пропагувалися в суспільстві протягом тривалого часу. Однак особливих (кардинальних) політичних рішень у цьому напрямі не приймалось, аж поки за справу (наведення порядку) не взялися А. Розенберг, А. Гітлер та їх поплічники етнологи-расисти. Як на мене, то холокост фашисти розпочали саме в Україні. Бабин Яр 1941-го — перша акція власне холокосту — масового знищення єврейського народу. Тут не було ніяких гетто, ніяких виснажливих робіт на відміну від Польщі чи самої Німеччини. Тут були лише «накопичувачі» людей перед їх знищенням. Есесівці послідовно, методично знищували «юде». Вони виконували обов'язок, «працювали», періодично влаштовуючи перепочинок, щоб підкріпитися шнапсом і бутербродами. Справа не в емоціях, а в самій доктрині. Фашисти навіть таких слів, як «вбивство», «винищення», не вживали (фу, яке дикунство!). Вони висловлювались більш цивілізовано: «остаточне вирішення єврейської проблеми». Євреї все це називали «холокостом». До речі, дайте будь ласка, визначення поняття «холокост».

— Ну, це— масове винищення людей, геноцид, одним словом…

— Пробачте, Юрію Михайловичу, але ваша відповідь не дотягує й до рівня малограмотної домогосподарки, — зауважив Гуру і продовжував:

— Геноцид — це політика заперечення національного життя підкореного народу, що супроводжується масовими вбивствами. Причому, не обов'язково вбивствами, можна народ перетворити на рабів або створити нестерпні умови для його життя. А холокост (катастрофа) — щось ритуальне, магічне. Це тотальне винищення народу, всіх його представників за спеціальним вироком, принесення в жертву людей певної національності в ім'я якоїсь ідеї, принципу, божества. Скільки холокостів знає історія?

— Ну якщо холокост — національна катастрофа, то їх історія пережила чимало. Тільки у євреїв їх було чотири — вигнання з Єгипту, вавилонський полон, руйнація храму і всього Єрусалима і, нарешті, знищення 6-ти мільйонів євреїв під час другої світової війни, — невпевнено почав я перераховувати.