Розділ ««АРІЙСЬКИЙ» ГІТЛЕРИЗМ»

— Стосовно землі, то все зрозуміло. А от Тувал…

— Земля була матеріальним об'єктом розбрату. Всім відомо, що Герінг, відправляючи солдатів на південно-східнии фронт, постійно їм нагадував: «Україна — це плодючі землі; це хліб, сало, мед, сметана і кароокі красуні!» Ну і український чорнозем ешелонами везли до Пруссії.

А ось Тувал — це, так би мовити, духовний об'єкт розбрату, і досить серйозного. Я вже говорив: бути відзначеним у самій Біблії, та ще серед синів чи внуків Ноя, — це велика честь для будь-якого народу. Зверніть увагу, що ваша «Повість врем'янихліт» також починається з переліку синів і внуків Ноя. Європейські етнологи вели ретельні пошуки коренів різних народів в біблійній Таблиці народів.

Ну що поробиш — немає серед синів Ноя прапредків германців. І так» і сяк крутили, а нічого не виходить [Більш детально про це див.: Мыльников А. С. Картина славянского мира]. Кімри (Гомер), скіфи. (Магог), сармати (Мадай), греки (Яван), слов'яни (Тирас), українці (Тувал), росіяни (Мешех) є, а ось німців немає!

Хіба могли все це пережити ідеолога нації, що претендує на авангардну роль в Європі? На носіїв високого духу, творців європейської цивілізації біблійні пророки не звернули ніякої уваги, а якихось там скіфів і кельтів — росіян і українців — відзначили багато разів! Особливо не могли цього вибачити авторам Святого Письма Гітлер і Розенберг.

З приходом до влади фашистів почалося «наукове», вірніше, псевдонаукове вовтуження. Ретельно формуються «дослідницькі» колективи на чолі з Пммлером і Розенбергом. Витягуються на світ Божий етнологічні теорії XVII-XVIII століть.

Спочатку вирішили ''пpиcтocyвaти» до своїх ідеологічних потреб трактати німецького вченого А. Кранца, котрий, намагаючись обґрунтувати базу «первинності» германців і походження від них слов'ян, посилався на вищезгадувану «Хроніку Бероса» [Слід зазначити, що подібна «інформація» подасться і Тацітом. Недарма ж гітлерівські вожді так полюбляли римлянина. Особливо вони симпатизували вкрай негативним висловлюванням відомого історика на адресу євреїв. Проте сучасні дослідники творчості Таціта переконалися, що він, готуючи той чи інший твір, досить часто зловживав недостатньо перевіреними версіями і чутками].

Знайомлячись глибше з творами Кранца, виявляєш більше. Вчений дозволив собі у біблійному списку синів Яфета «викреслити» Гомера (старшого) і на його місце поставити Туаскона (молодшого), назвавши його «батьком германців». Тепер, після редакційних «вправ» Кранца, уже Туаскон мав 10 синів з римськими, германськими та слов'янськими іменами: Манн, Інгевон, Істевон, Херминон, Маре, Габрівій, Свев, Вандал, Гун, Геркулес, Тевтон. Придивіться до цих імен. Хіба не проглядається в них тевтонське прабатьківство?

Зазначивши, що на давній території Великої Германії (в основному на українських землях від Кубані до Карпат) було «багато різних мов», Кранц називає Тевтона безпосереднім прапредком німців, а Гуна і Вандала — батьками українців і росіян. Ось вам і цілком завершена теорія: Туаскон — германський «первісток» усіх яфетичних народів, Тевтон — прабатько готів, точніше, німців, а Вандал і Гун — це також «германці», але «молодші», прабатьки східних слов'ян [Важливо звернути увагу ще на одного прогерманського інтерпретатора «Хроніки Бероса», історика Л. Деціуса, який іде ще далі. Він намагається '«довести»', що один із онуків Туаскона Вандал є прабатьком слов'янських народів. А біблійний Мешех — це немовби син Вандала. І вже від нього, Мешеха, походять росіяни (московити), поляки, чехи. Ну а українцям і білорусам в цій генеалогії, як ви розумієте, місця не знайшлося зовсім. Більш детально етнологічні «розробки» названих авторів викладені у книзі: Мыльников А. С Картина славянского мира].

Так на чиїй землі живуть українці і росіяни? А чи справедливим було вигнання готів із Причорномор'я? І чи можна було «не пускати» доблесних тевтонських рицарю в Галич і в Новгород?

Всі ці проблеми тривалий час досить активно мусувалися в націонал-соціалістичній літературі, їх намагалися всебічно «обґрунтувати». Однак концепція гітлерівських прислужників не варта була й ламаного гроша порівняно з Книгою Книг, яка користувалася і користується великою популярністю і авторитетом. Ніякого Туаскона, а тим більше Тевтона там і близько не було. Велись переважно казуїстичні дискусії з цього приводу. Довести, що Туаскон — первісток Яфета, ніяк не вдавалося. Тоді фашистські лідери вирішили взагалі відкинути Біблію, Яфета, Туаскона, трактати Кранца. Расистська доктрина про «зверхність», «особливість» німців починає розбудовуватися вже навколо горезвісної хроніки «Ура-Лінда».

«УРА-ЛІНДА» — ІСТОРИЧНА ОСНОВА РАСОВОЇ ДОКТРИНИ ГІТЛЕРІВЦІВ

Вральд (Святой Дух — Ю. К.) родил трех дев: Линду…Финду…Фрейю… Линда была черной, Финда была желтой, Фрейя была бела, как снег на заре, в голубизна ее глаз превосходила голубизну радуги.

Хроника «Ура-Линда»

— Ідеологи товариства «Туле» не раз заявляли: біблійна концепція, що пов'язує виникнення рас із синами Ноя — Симом, Хамом, Яфетом, або хибує на однобокість, або її справжня інтерпретація давно забута. Тим більше, що її відстоюють єврейські дослідники. Біблія не дає змоги побудувати повноцінну сакральну расову доктрину. Для цього існують більш «надійні» джерела, і серед них хроніка «Ура-Лінда».

Наведені вище сентенції взяті із знаменитого указу головного хранителя чистоти фашистської доктрини Г. Гіммлера, за яким всі дослідницькі, навчальні заклади країни повинні були в своїй науковій, викладацькій і пропагандистській діяльності керуватися тільки хронікою «Ура-Лінда». Вона стала для німців немовби новою Біблією. Дехто із церковних ієрархів Німеччини робив спробу протестувати. Наприклад, в 1937 році пастор однієї з берлінських церков Мартін Немеллер привселюдно заявив: «Ми більше не можемо мовчати. Ми повинні коритися Господу, а не людині» (мався на увазі А. Гітлер). Зрозуміло, що священнослужитель одразу потрапив до в'язниці. «Він повинен, — розпорядився фюрер, — сидіти до тих пір, поки не посиніє».

Що ж то за хроніка? Цей документ, витягнутий із глибин раннього середньовіччя, містить антибіблійну Таблицю народів, по-своєму витлумачує походження рас. Тут мова йде не про трьох синів біблійного Ноя, а трьох святих матерів світу, які започаткували три расових типи. Від матері Лінди походять лідійці, від матері Фінди — фіни, від матері Фрейї — фрізи. Лідійці — це чорна раса, фіни — жовта (туранська, монголоїдна) раса, а фрізи — це давнє германське плем'я, від якого і походить біла (арійська) раса [Детальніше про це див.: Дугин А. Мистерии Евразии. — Гл. 6].

Фрізи — ті ж гіперборейці неконтинентального походження, їх батьківщина — сакральний північний острів Альт-ланд. А от фіни — корінні євразійці, що населяли в минулому весь континент від Сибіру до Піренейського півострова.

Фрізи прийшли на європейський континент і принесли фінам культуру і цивілізацію. Але чим ближче на захід, тим більше «культури і цивілізації», тим відчутнішим стає арійський елемент. І навпаки, чим ближче до Сибіру, тим менший вплив справляли арійці на фінське населення.

Східних слов'ян, виявляється, обділила доля, їх у свій час слабо «окультурили» фрізи — германці-арійці. Тому вони й залишилися «унтерменшами». Завдання сучасної німецької нації — завершити цивілізаторську місію на сході, серед росіян, українців і білорусів.