Розділ «НАРОД ВІД ПЛЕМЕНІ ХРИСТА. ЕТНІЧНІ ОСНОВИ ХРИСТИЯНСТВА»

КУМРАНСЬКА СЕНСАЦІЯ: ХРИСТИЯНСЬКІ ЄВАНГЕЛІЇ… ДО ХРИСТА

Многие современные ученые считают, что именно назареи были сектой, где зародилось христианство.

И. Свинцицкая[Свинцицкая И. С. Запрещенные евангелия. — М., 1966]

У 1946 році у Галілейській пустелі, на березі Мертвого моря, де проповідував Іоанн Хреститель, було знайдено схованку в скелі. Там зберігалися рукописи у вигляді шкіряних (пергаментних) сувоїв. Це так звані кумранські рукописи, що зчинили шарварок не тільки серед ієрархів і богословів католицької церкви, а й серед політиків. Утаємничити їх одразу Ватикан не встиг, тому громадськість, заінтригована надрукованими уривками, як то кажуть, вимагала «подробиць». І от через 50 років (!) нарешті ці рукописи почали оприлюднювати. Я впевнений, що їхнє осмислення може докорінно змінити усталені погляди на всесвітню історію: чітко окреслити визначальну роль слов'янства та його серцевини — «південноруського» народу в становленні і розвитку Західної цивілізації.

Ось чому Захід стривожений. Ще в 1956 році Ватикан заявив протест «проти будь-якого виведення християнства із сект єсеїв і назареїв, що жили в Кумрані» [Обсерваторе романо. — 1956. — 11 лютого]. Ще б пак! Адже ці секти не іудейські, а галілейські (кельтські чи навіть праслов'янські), що ворогували з іудаїстськими громадами і сектами ебіонітів (іудео-християн)!

Руська православна церква одразу втрутилася і висловила контрпротест: мовляв, навпаки, треба позитивно поставитися до кумранських знахідок: віруючих не повинно бентежити те, що «Вчення з'явилося раніше Христа» [Журнал Московской патриархии. — 1957. — № 12. — С. 64].

А річ у тім, що кумранські тексти в уривчастій, щоправда, формі збігаються з багатьма фрагментами… Нового Завіту. По суті, говорять майже те ж, що і чотири євангелія. І це за 300–400 років до написання євангелія і за 200–300 років до народження Ісуса Христа!

Наші церковні ієрархи відчули в кумранській знахідці щось важливе саме для східного християнства і почали «заспокоювати» Захід: «Не треба непокоїтися з того, що Ісус у своїх проповідях скористався ідеями, образами і словосполученнями загубленої в іудейській пустелі секти» [Журнал Московской патриархии. — 1957. — № 12. — С. 65].

Повторювали б кумранські рукописи Старий Завіт — і сенсації не було б (усе збігалося б з існуючими канонами). А то виходить, що Христос повторював настанови, які за 200–300 років до нього висловлювали русяві і блакитноокі пророки, що прийшли з півночі. І зовсім це не «пізні вставки», як твердять католицькі богослови, а справжні тексти IV–III століть до н. е.

Секта єсеїв, що сформувалася в Галілеї (неподалік від міста Скіфополя) у IV–III століттях до н. е. (коли сюди накотила друга хвиля кельтсько-галичанського переселення з Прикарпаття), називалася «Новим Завітом». І Христос говорив: «Я приніс вам Новий Завіт». Себе єсеї називали «синами Неба». На чолі секти стояли «Учитель праведності» і 12 Його апостолів (старійшин). Вони виконували обряд обмивання в Йордані (водохрещення!). Сповідували переселення душ (вчення про інкарнації), як і прихильники «язичницької» Рун-віри в Північній Припонтиді [Перші християни теж сповідували переселення душ. Лише в VI столітті Всесвітній собор, на настійну вимогу візантійського імператора Юстиніана, виключив це положення з християнського віровчення]. Єсеїв називали також сонцепоклонниками і… Іванами (Яванами, Іоаннами), тому що серед них було багато «Іванів», чи «Яванів» [Знову ж таки, «жителі Півночі» поклонялися Дажбогу, а населення Північної Припонтиди саме і було колискою античних греків, яких називали «яванами»].

У багатьох літературних джерелах відзначається любов єсеїв до хліборобства. Вони також поклонялися Сонцю і Ранковому світилу. Для іудеїв, як відомо, це не було характерним.

Далі. Елітна частина єсеїв становила щось на зразок секти в секті. І їх звали назареями. Тут дуже важливо спростувати домисли і неточності, притаманні західній богословській літературі.

По-перше, було не дві секти — єсеїв і назареїв (останні користувалися книгами перших), а одна секта — єсеїв, її елітна частина носила назву «Присвячені Богу». У Біблії сказано, що назареї самі були класом подібно до пророків, і були прикладом самовідданості і праведного життя.

По-друге, термін «назарей» не зв'язаний з Назаретом, а означає «належний істині», «посвячений». Назареїв відлучали від звичайних людей і посвячували в істинне, «божественне життя. До них належали, зокрема, батьки Діви Марії та Іоанн Хреститель.

Та й імена в єсеїв-назареїв (як і взагалі у галілеян) — не єврейські, а наші (понтійсько-грецькі): батьки Діви Марії — Яким ї Анна, Іоанн Хреститель, апостоли Ісуса: Андрій, Петро, Іоанн, Пилип, Хома, Матвій, Таддей, Варфоломій…

По-третє, помилковою є теза Біблійної енциклопедії: «Через те, що Господь Ісус довго жив у Назареті, Він був званий назареєм» [Библейская энциклопедия. —С. 500]. Зовсім не так! Ісус, як і Іоанн Хреститель, входив до елітної групи єсеїв, тобто був «посвячений в істину». Іудеї почали називати цим їм ям усіх християн, що вийшли із секти єсеїв [Див.: Дії. XXIV. 5].

Щодо названого батька Ісуса — Йосипа, то про нього сказано так: «Йосип був людиною праведною і відданою єсеям» [Евангелие от Христа эпохи Водолея. — Гл. 1.12].

Отже, звідки взяті ідеї, образи, притчі і проповіді, якими користувався Ісус у своєму подвижництві? Вони були принесені в Галілею синами й онуками Тарсена з Карпат і Наддніпрянщини. А з відкриттям секти «Новий Завіт» і прочитанням кумранських рукописів стало абсолютно зрозуміло, що «основні моральні і богословські ідеї християнства вже існували в період його зародження» [Свинцнцкая И. С. Запрещенные евангелия. — С. 46].

Та й не могло нове релігійне («сонячне») вчення з його «жіночим началом» — Дівою Марією і Трійцею — зародитися в іудейському духовному середовищі. Адже закон Мойсея забороняв поклоніння сонцю і стверджував суто чоловічий єдиний абсолют у вигляді жорстокого і нещадного бога Яхве. І не випадково за християнським каноном день народження Ісуса Христа — 25 грудня — збігається з днем народження сонячного Мітри і всемогутнього Дажбога.

Євангелія писали саме галілеяни-назареї (члени секти Новий Завіт»), і в ньому, за свідченням фахівців, відчутно простежуються ідеї, притчі і навіть словосполучення північної Дажбогової релігії. Назареями спочатку ставали чарівники і волхви, що приходили в Галілею з храмів Наддніпрянщини і Прикарпаття.