Розділ «IV»

- Ви знаєте, що дами люблять гарячіше й щиріше, ніж молоденькі панни, - прохопилась Бородавкіна, дивлячись вакханальними очима просто в очі Аристидові. - Стережіть лишень своє серце.

- Знаю, знаю, й добре знаю! - сказав Селаброс насмішкувато.

Саня й Надя сміялись без церемонії, їх смішив простацький грубий тон в розмові Бородавкіної.

- Як була «дочкою фельдфебельською», так і зосталась «фельдфебелькою», це правдива одеська «фру-фру!» - тихо шепотіла Саня до Наді.

- Стережу своє серце та, мабуть, не встережу сьогодні, - сказав Аристид трохи не на вухо Бородавкіній жартовливим іронічним тоном.

- А що! збентежила я вас? Aгa! - говорила Бородавкіна сливе пошептом. - Колись од моїх очей гинули паничі, як мухи, бо я панною була гарна-гарна, що й сказати й висловити не можна. Скільки я молодих хлопців піддурила! Стережіться ж, мосьє Селаброс! Було ввечері як збереться компанія, сядемо в човен та попливемо по морі, а я як заспіваю, то хлопці було трохи в море не скакають! А мій голос ллється, ллється по морі!

- Я й тепер ладен стрибнути в море, бо ви, надісь, сиреною вдались, так ви гарно співаєте! - сказав Селаброс голосно.

Саня й Мурашкова хапком встали з-за столу й повтікали на самісінький край павільйону, де стояла довга лавка.

- Одеська «фру-фру» розправля крильця, - шепотіла Саня до Мурашкової.

- Бо добре випила! - обізвалась тихенько Надя. Принесли ще пляшки вина. Бородавкін вже добре надудлився й ледве сидів на стільці. Комашко й Мавродін і собі встали з-за столу й сіли коло паннів. Вони обернулись лицем до моря й тихо розмовляли, не слухаючи гаму й галасливої розмови.

- От веселі люде! - сказав Комашко до Сані.

- Вже аж надто веселі. Добре було б, якби вони були не такі веселі, - сказала Саня.

- Та трохи тихіші, - додала Мурашкова. - Навів Бородавкін на гулянку не знать кого.

- Та й збавив нам трохи веселу гулянку, - обізвалась Саня.

- Невже збавив таки зовсім? - спитав Комашко в Сані.

Саня глянула йому в очі й почервоніла.

- Ні, не зовсім. А все-таки я рада, що поїхала на гулянку. На гулянці побачиш усяких людей, повештаєшся між ними, наслухаєшся усякої розмови - і все-таки наберешся досвіду в житті. Принаймні матимеш більше досвіду, більше знатимеш людське життя, яке воно є: празникове й буденне, - сказала Саня. - Я мало знаю людей мало знаю людське життя. Сказати по правді, мало ще знаю й саму себе.

- Часом за себе дізнатись буває трудніше, ніж за інших, - сказав Мавродін. - Не раз в деяких випадках своя душа, своє серце буває часом якоюсь загадкою таки для самого себе.

«І моє серце тепереньки для мене - загадка!» - подумала Саня.

Вона дивилась на море і втупила очі в сизу далеч, задумавшись. «Загадка, загадка трудна для мене самої. І як її одгадати? І як постерегти, який-то буде кінець?» - думала вона мовчки.