Розділ «VII»

Другого дня вранці Навроцькі встали пізненько й пили чай в номері з дочками. З пошти принесли два листи: один був адресований до Навроцького, другий до Навроцької.

Навроцька роздерла конверт. В коротенькому листі було написано: «Глядіть лишень добре свою старшу дочку; вона блукає по Одесі з недобрими людьми, водиться з поганою компанією. До біди недалеко з її модними ідейками та утопійками. Час небезпечний; стережіться».

Тим часом Навроцький читав голосно свій лист. В листі було написано: «Прочули ми через людей, що в вашому домі буває Комашко й буцімто присватується до вашої старшої дочки. Стережіться його. Ставимо собі за святу повинність застерегти вас, що не сьогодні-завтра Комашка запроторять туди, де козам роги правлять. Начальство само по собі знатиме або й знає за його утопії».

- Брехня написана! - сказав Навроцький.

- Яка там брехня? На лишень прочитай, що написано в моєму листі, - промовила зозла Навроцька. Навроцький взяв од неї лист і прочитав голосно.

- А що? Хіба ж я тобі не казала?

- Гм, гм… казала, але я не слухав… Це пише до нас Фесенко.

- Фесенко? Ніколи в світі я цього не подумаю! Не така він людина. Це пише, мабуть, твій Комашко, - прохопилась Навроцька.

- Цебто пише сам на себе, чи що? - спитав Навроцький.

Саня зареготалась. Той сміх, як лезо ножа, урізав Навроцьку.

- Смійся, смійся, Саню. Швидко з тебе буде сміятись увесь Кишинев, увесь Одес, - сказала сердито Навроцька.

- На, Саню, ці документи, піди в пекарню та вкинь в піч, - сказав Навроцький до Сані.

Саия вхопила листи й хутенько побігла тільки не в пекарню, а в номер до Мурашкової на пораду.

В Мурашкової вона застала свою приятельку Ольгу Махнівську.

- От цікава новина, обмальовуюча наш час! Нате лишень, читайте ці депеші, - сказала Саня веселим насмішкуватим голосом, але її голос на кінці фрази несподівано затрусивсь. Остання нотка була мінорна.

Махнівська й Мурашкова прочитали листи.

- Та й подла ж людина писала оці депеші! - крикнула Мурашкова.

- Як ви думаєте, хто писав ці депеші? Га? - спитала Саня.

- Я скажу, не вагаючись, що писав Фесенко, - обізвалась Мурашкова. - Я на Малому Фонтані постерегла, що ти, Саню, йому сподобалась, що Комашко стає йому притичиною…