Розділ «XII»

Другого дня Саня забігла зрання на чай в номер до Мурашкової. Вона довідалась, що з Кишинева прибула саме в той час до Одеса Махнівська, її товаришка й велика приятелька, і зайшла до Мурашкової на розвідини. Там вона застала й свою подругу, Махнівську. Веселі панни сіли за стіл, пили чай, балакали й не могли наговоритись. В одчинені вікна повівало вранішньою прохолодою. В номері ще не було душно. Саня поздоровшала, повеселішала. Минулась тривога, впав спокій на серце: і повеселішали ясні очі, почервонішали зблідлі уста. Мурашкова сиділа край столу й шила сорочку.

- Надю, доки ти будеш плутати оте шитво? - сказала Саня. - Кинь геть оту роботу! Не можу навіть дивитись, як хто сидить та порпляється голкою в полотні.

- Оце диво! Шию й вишиваю, бо сорочок треба, - обізвалась Надя.

- То дай швачці. Хіба в твоєї матері таки не знайдеться зайвих грошей, щоб найняти швачку? Геть покинь оту нісенітницю! Оце шиття тільки заморочує памороки. Од його голова морочиться, стає тверда, - сказала Саня.

Вона схопилась з стільця, вихопила в Наді з рук рукави вишиваної сорочки й, жартуючи, насторочилась викинути у вікно. Надя ледве встигла вхопить її за руку. Вона одняла од Сані рукави.

- Та й пустуєш же ти, Саню! Мабуть, рада, що заміж йдеш, -обізвалась Мурашкова. - А я тобі раджу: навчись не тільки шити, але й кроїти.

- Навіщо? - крикнула Саня.

- Пригодиться. Я сама шию собі не тільки сорочки, але й навіть оці буденні сукні, щоб не платить в магазини скажених грошей. Не знаєш ти, Саню, лиха, як я бачу, - сказала Мурашкова.

- А наука? а книжки? Я лучче б щось цікаве прочитала, ніж мала б нудитись та сліпати очима над тим шиттям, - сказала Саня.

- Наука наукою, а робота роботою, - сказала Мурашкова. -Саню, а чи зугарна пак ти зварити борщ або будлі-яку страву?

Саня широко розплющила очі.

- Сказати по правді, не вмію й нездатна до того, - казала Саня. - Знаю, що в борщі є картопля, капуста, цибуля, помідори, огірки, трошки сахару, чи що…

Махнівська й Мурашкова зареготались.

- Ну, я ще ніколи зроду не їла борщу з огірками та з сахаром, - сказала Мурашкова. - А я борщ зварю тобі такий, що й кухар не потрапить зварити.

- А хто ж тобі варитиме борщ, як ти вийдеш заміж? - спитала Махнівська.

- Куховарка, - сказала Саня.

- А як вона буде недотепна та не вмітиме? - спитала Мурашкова. - Не Комашко ж заходиться варити тобі борщ.

Саня замовкла й задумалась. Вид в неї одразу став поважний. Мачуха таки дуже скинулась на аристократку й не вчила ні її, ні своєї Мані ні кроїти, ні пекти, ні варить. Передніше Саня за це й не думала й не гадала, але, тепер чогось ці питання стали для неї не жартами, а чимсь серйозним.

- Бач, які в тебе, Саню, біленькі ручки! - сказала Мурашкова. - Ти все коло книжок. А глянь лишень на мої руки. Правда, чорні, зашкарублі та шерсткі?