Бородавкіна співала й скоса поглядала на гарного Селаброса, прижмурюючи свої темні гарні очки. Наспівавшись досхочу, вона сказала:
- Одначе вже час би й обідати. Я гадаю, кавалери будуть такі звичайненькі, що нагодують дам смачним обідом.
- Добре, добре! Такого соловейка варто нагодувати хоч і паризьким обідом, - сказав Комашко.
- Ще й напоїти шампанським, - додав Селаброс.
- Я шампанського не дуже люблю. Я люблю старе токайське, - сказала Бородавкіна з удаваною великопанською міною.
- Але тут, певно, не достанемо старого токайського, - обізвався позад їх Бородавкін. - Тут тільки пиво дуже добре.
- А ти вже й знаєш, де пиво добре? - сердито сказала Бородавкіна.
- Ого-го! Я знаю, де раки зимують. Ходім обідать, бо я страшенно їсти хочу, - сказав Бородавкін. - Що набрали своїх наїдків, то все дочиста поїли, і все повипивали, і все потріскали.
- Повипивали усе дочиста, а мені нічого не зоставили? - аж завищала Бородавкіна.
- Бо не сподівались, що ти несподівано прибудеш до нас в гості, - сказав іронічно Бородавкін.
Надійшла й Христина з залізнодорожними урядовцями. Всі пішли парами до буфету. Мурашкова якось зосталась позад усіх. Селаброс несподівано вхопив її за руку і, як п'явка, вп'явся в її руку гарячими губами. Мурашкова почутила ніби жар в руці, у всьому тілі й трохи не зомліла.
- Їдьте сьогодні ввечері додому, а як ні, то я поїду, а ви зоставайтесь в Одесі, - пошепки сказала вона йому над вухо.
- Не можу, не можу! Ви мене неначе прив'язали до себе, - ще тихіше обізвався він.
- Їдьте, бо я зараз втечу звідсіля, поїду трамваєм в Одес, а звідтіль в Кишинів, - сказала вона.
- Поїду, коли ви того хочете, вволю вашу волю - сказав Селаброс.
- Забожіться й заприсягніться, що поїдете! Аристиде, не мучте мене! - сказала Мурашкова.
Вогонь палив її. Морське вогке повітря не гасило того вогню, а неначе розпалювало його.
- Присягаюсь, божусь, що поїду, тільки любіть мене і нікого більше; мене, мене одного! - сказав Аристид.
Мурашкова побігла од його й пристала до Сані. Саня зирнула на неї й вгадала, що недавно була спотичка між нею й Аристидом.
- Ходім обідать в павільйон, - гукнула Бородавкіна і жвавенько попростувала до павільйону.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Над Чорним морем» автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IV“ на сторінці 18. Приємного читання.