Розділ «IV»

Над Чорним морем

Бородавкіна співала й скоса поглядала на гарного Селаброса, прижмурюючи свої темні гарні очки. Наспівавшись досхочу, вона сказала:

- Одначе вже час би й обідати. Я гадаю, кавалери будуть такі звичайненькі, що нагодують дам смачним обідом.

- Добре, добре! Такого соловейка варто нагодувати хоч і паризьким обідом, - сказав Комашко.

- Ще й напоїти шампанським, - додав Селаброс.

- Я шампанського не дуже люблю. Я люблю старе токайське, - сказала Бородавкіна з удаваною великопанською міною.

- Але тут, певно, не достанемо старого токайського, - обізвався позад їх Бородавкін. - Тут тільки пиво дуже добре.

- А ти вже й знаєш, де пиво добре? - сердито сказала Бородавкіна.

- Ого-го! Я знаю, де раки зимують. Ходім обідать, бо я страшенно їсти хочу, - сказав Бородавкін. - Що набрали своїх наїдків, то все дочиста поїли, і все повипивали, і все потріскали.

- Повипивали усе дочиста, а мені нічого не зоставили? - аж завищала Бородавкіна.

- Бо не сподівались, що ти несподівано прибудеш до нас в гості, - сказав іронічно Бородавкін.

Надійшла й Христина з залізнодорожними урядовцями. Всі пішли парами до буфету. Мурашкова якось зосталась позад усіх. Селаброс несподівано вхопив її за руку і, як п'явка, вп'явся в її руку гарячими губами. Мурашкова почутила ніби жар в руці, у всьому тілі й трохи не зомліла.

- Їдьте сьогодні ввечері додому, а як ні, то я поїду, а ви зоставайтесь в Одесі, - пошепки сказала вона йому над вухо.

- Не можу, не можу! Ви мене неначе прив'язали до себе, - ще тихіше обізвався він.

- Їдьте, бо я зараз втечу звідсіля, поїду трамваєм в Одес, а звідтіль в Кишинів, - сказала вона.

- Поїду, коли ви того хочете, вволю вашу волю - сказав Селаброс.

- Забожіться й заприсягніться, що поїдете! Аристиде, не мучте мене! - сказала Мурашкова.

Вогонь палив її. Морське вогке повітря не гасило того вогню, а неначе розпалювало його.

- Присягаюсь, божусь, що поїду, тільки любіть мене і нікого більше; мене, мене одного! - сказав Аристид.

Мурашкова побігла од його й пристала до Сані. Саня зирнула на неї й вгадала, що недавно була спотичка між нею й Аристидом.

- Ходім обідать в павільйон, - гукнула Бородавкіна і жвавенько попростувала до павільйону.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Над Чорним морем» автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IV“ на сторінці 18. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи