TextBook — Шубовсь! Бульх! — раптом сколихнулася вода біля самих поплавків, бризнула фонтанами.
Тимко від несподіванки завмер. Що воно таке? Риба не риба?
— Ага, старий знайомий! — вигукнув Валерка. — Ти що, спросоння? Чого рибу полохаєш?
На березі стояв Вадько-дачник, опецькуватий, у червоних плавках, і кривлявся:
— А що це, ваша річка?
— Наша! — сказала Варочка.
— І риба ваша?
— Наша! — сказала Варочка.
— І, може, й купатися тут усім, окрім вас, заборонено?
— Усім, окрім нас! — сказала Варочка.
— Та що ти з ним ще й розмовляєш! — зневажливо кинув Дениско. — Ходімо звідси, бо вже кльову не буде! — І почав змотувати вудочку.
А Вадько — набундючений і весь червоний, як його плавки, — спустився до річки і плюхнувсь у воду.
— Бач, роздратувати нас хоче! — гнівався Тимко.
— Хизується! — махнув рукою Валерка. — Ей ти, там бистрина, гляди!
Вадько чахкав по воді, як паровоз.
Хлоп'ята зайшли за прибережні лози, Варочка все ще обурювалась з Вадькової поведінки, і тут почулося розпачливе:
— Рятуйте!
— Розігрує нас, — мовив Тимко.
— А якщо ні? — на те Валерка й кинувся до річки. А за ним Тимко і Дениско.
Вони з усіх сил тягнули Вадька до берега, він був важкий, як грудка. Та враз їм полегшало, незрозуміло від чого. Ага, та це ж дядько Назар, це його голос гримкотить:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Олень на тому березі» автора Чухліб Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІЛОТКА ЛІЩИНОВИХ ГОРІХІВ“ на сторінці 16. Приємного читання.