Розділ «ПІЛОТКА ЛІЩИНОВИХ ГОРІХІВ»

Степанко і Миколка аж сяяли.

— А завтра поведемо тебе у поле. Там жита і пшениці — море! Послухаєш, як льон видзвонює коробочками.

— Ну, а тепер ходімо до криниці! — запропонував Степанко.

Криниця була в кінці левади. Над нею розрослась молода яблуня, її посадив колись Степанків тато.

Миколка і Степанко в чотири руки ледве витягнули на цямрину повне по вінця відро. У воді гойдалося кілька рум'яних яблук.

— Скуштуємо ще яблук із криниці, — Степанко подав Павликові найбільше, в прозорих намистинках.

Павлик вкусив яблуко, прижмурився.

Ці яблука треба водою запивати, — порадив Миколка.

Павлик припав до відра. Після терпкого яблука вода здалась йому солодкою, п'єш і ще хочеться. Ні, вона була такою насправді.

Коли тато загальмував мотоцикла біля будинку механізаторів, Варочка здивувалася: на майдані було тихо і порожньо.

— Жнива, доню. І люди, і техніка вся — в полі, — пояснив тато.

Зачувши дирчання мотоцикла, на ґанок вийшла тітка Наталка — в білому халаті, в білій хустині. Вона куховаркою у тракторній бригаді.

— О, помічничка з'явилася! — зраділа Варочці. — Будемо разом обід готувати.

— Ай справді, Варочко, залишайся з Наталкою Іванівною, — сказав тато. — Мені ще всі поля треба об'їхати, біля комбайнів побувати.

Тітка Наталка запнула й Варочку білою косинкою і фартушок зробила із занавіски. Поки на плиті у великій каструлі варилося м'ясо, вони чистили картоплю, шаткували капусту. В Наталки Іванівни це виходило швидко й красиво, а у Варочки — не дуже.

— Ти не засмучуйся, в будь-якій справі вміння не одразу приходить, — підбадьорювала її куховарка. — Воно здається, наче нехитре діло — борщ зварити, а не в кожного він виходить смачний і наваристий.

Тітка Наталка поклала в борщ ще й червонястих помідорів, пахучого кропу, вогняного перцю. В каструлі булькало, по кухні плив смачний запах. Тепер куховарка взялася місити, викачувати тісто.

— А ти нарви вишеньок в он те відерце, — попрохала Варочку. — Зготуємо ще й вареників.

Вишні ростуть довкола тракторного стану. Їх посадили самі механізатори. Варочка нарвала найбільших ягід — червоних, аж чорних. Повне відерце.

Наліпили вареників стільки, що й тісненько, один повз один, ледве на столі вміщалися.