TextBook А Десна, як виявилося, поруч. Злетіли з косогору, промчали через городи, відмахуючись від шорсткого соняшникового листя, і зупинилися на кручі.
Тимкові аж подих перехопило. Оце так річка! Протилежний берег далеко-далеко, ледь біліє піщаними висипами. Вдалині все гаї та ліси. Вода тиха, як дзеркало, а над нею чайки шугають.
— А то що за хатки? — спитав у Валерки, який встиг уже роздягнутися і переступав з ноги на ногу, мов кінь.
— Де, на косогорі? — перепитав Валерка. — То ж село наше, Соколівка.
— Ні, на річці он гойдаються. Білі, червоні…
— А-ха-ха!
— О-хо-хо!
— Ги-ги-ги!
Тимко тільки тепер помітив, що у нього за спиною збилися гуртком хлоп'ята, що прибігли до Десни купатися.
Одні реготали стоячи, інші — качаючись по траві. Та ще й приказували, підщипували:
— Ой, держіть мене, бо впаду!
— Та ти хоч таке слово чув коли — ба-кен?
— У їхньому селі, мабуть, і річки немає. Він — сухопутний моряк!..
— А якщо і є, то, либонь, там жабі по коліна.
Тимко насурмонився.
— Ну, досить! — обірвав ті вигуки Валерка, що спершу теж було розсміявся. — Моряки мені знайшлися! Ану, хто до того бакена допливе!
Сміливців виявилося небагато. І хлоп'ята притихли. Вони розпитували Тимка, звідкіля він приїхав, і він розповідав їм про степове село, де справді немає річки, лише ставок, та й той у велику спеку майже висихає. Але поля там — кінця-краю не видно.
— А в нас лани невеличкі. А ліс — такий, що й заблудитися можна. Партизанський. І Десна ось. Сподобалася тобі?
— Ще б пак!
Тепер без Десни Тимко жити не може. Так само, як і Валерка, і Дениско, й Варочка, й інші соколівські дітлахи. Від ранку до вечора вони на річці. Бабуся Катря іноді й докоряє:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Олень на тому березі» автора Чухліб Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІЛОТКА ЛІЩИНОВИХ ГОРІХІВ“ на сторінці 14. Приємного читання.