- Пек на проводє… Да… Да, новєнькая, очєнь дажє нічєво… Волоси, бля, огнєнниє, глазіща зєльониє, губи пухлєнькіє, а внізу вопшє, бля, корольок. Шо? Прямо к тєбє? Ну, Цур, ти хотя би раз поступілся. Чьо ето я обор зєл? Ладно, вєду. Как ето бєгом, как бєгом, єслі бєгать дажє наша констітуція запрєщаєт? Вот правєдьом рєфєрєндум на плантаціях, тогда пожалуста.
- Послухайте, - звернулася я до Пека, коли він почепив мобільника на золотий обідок. - У вас тут взагалі яка мова держ… м м м… пекельна?
- Ніяка, - сказав він. - Тут політична нація, хто як хоче, той так і пиз… балакає. Та чи повинно це хвилювати таких вродливих жінок? - Він повернув мене обличчям до себе. - Откуда ето у вас? Откуда ето нєздоровоє пріс трастіє к мовє?
- Я дала обітницю. Сама собі присяглася не робити дві речі.
- Какіє?
- Не любити одним одного чоловіка…
- Ну, ето вам здєсь і нє свєтіт. А шо второє?
- Не розмовляти щурячим голосом.
- Развє рускій язик щурячій?
- Ні, - сказала я. - Але ви російської мови ніколи й не чули.
- Бросьтє, нє ето главноє.
- А що головне?
- Що? - він узяв мене за стан і так притиснув до себе, що я не могла дихнути. - Ось що!
У мене ввійшло не тіло, а розпечений шворінь. Оце він і був, той пекельний вогонь. Я завила від болю, але ще встигла побачити, як насолода спотворює його красиве обличчя. Воно старіло й робилося баб’ячим, і врешті-решт, я розгледіла, що це таки Баба Яга настромила мене на держак мітли і регоче беззубим ротом прямо в обличчя.
Лише два кривих жовтих пеньки по щурячому стирчали в її пащі, і з того чорного дупла виривалося каркання:
- Ур р родіна! Ур р родіна! Ур р родіна!!! Ето он із за тіб’я мєня бросіл…
Сталося. Пекло мого життя наздогнало мене і тут. Я закричала щосили, але в мені вже не було ні сил, ні духу, ні голосу. Усе те проковтнув пекельний жах. Мене з головою поглинула його чорна паща, і, знемагаючи в її лещатах, я тільки чула, як десь далеко далеко глухо зумрить сурма.
Може, то біля воріт раю сурмив тривогу ангел Херувим, забачивши, що до житлища святих наближається хтось із грішників.
10
Я прийшла до тями на твердому ортопедичному ліжку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кров кажана» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІІ“ на сторінці 43. Приємного читання.