Розділ «ІІ»

1

Спершу почулося торохтіння автомобіля - ніби він їздив без глушника, потім загавкав Трезор, і я, майже заскочена на гарячому, заметушилася, не знаючи, що роби ти - чи кинути коцюбку назад у попіл, чи покласти на призьбочку, чи заховати геть, щоб її очі не бачили.

Зрештою кинулася до ванної, відкрутила кран і підста вила під нього коцюбку, дивуючись, що з кількох плямин побігла така червона вода. Вона розтеклася по всьому дну ванни, я розгубилася, вхопила рушник і мерщій витерла мокрий метал. Тоді швидко поклала коцюбку на призь бочку і, не перевдягаючись, у купальному халаті поспішила назустріч гостеві.

А гість був такий частий, що вже й ледащо Трезор гавкав лише на його деренчливе авто, - до самого ж водія цей дурний пес мало не лащився, принаймні підпустив його аж до порога.

Притула любенько всміхався до мене, витираючи об ки лимок незугарні літні сандалі, ніби я його запросила в дім.

Але куди було подітися, як чоловік витер підошви й од нією ногою вже був у веранді, - проходьте, будь ласка, - а він почимчикував аж у хол, облюбував тут собі місцину в кріслі, - я тільки на хвилинку, Анастасіє Михайлівно, - знаємо вашу хвилинку, подумала я, та все таки запросила його сісти.

- Я і вчора до вас заїжджав, - сказав великий слідець, якому б сидіти десь на Бейкер-стріт (чи де там у біса було помешкання Холмса), потягувати люлечку та на скрипочці грати, а він тут порпається у лайні і грає мені на нервах. - Десь вибирались у справах?

- А що, не можна?

- Можна, чого ж. Тільки ваш сторож сказав, що ви на мітлі полетіли.

- Правду сказав. - І куди, якщо не секрет?

- Це що - допит?

- Боронь Боже! Просто цікаво, куди літають на такому транспорті.

- Ви ж самі сказали, що в Києві є дві Лисих гори. Я була на тій, що ближче до Солом’янки.

- У вас хороший сторож, Анастасіє Михайлівно. Все доповів слово в слово.

- Хороший, - погодилась я. - А у вас якісь новини для мене?

- Ні, новин ніяких. Тобто дещо є, але ви про те знаєте, - він загострив свого круглого писка і хитро подивився на мене.

- Що я знаю?

- Що у вашого чоловіка були борги і йому постійно погрожували.

- Про це вам також сказав наш сторож? - спитала я і тут же пошкодувала: тепер цей зануда почне тероризувати ще й Іванька.