Розділ «ІІ»

- Особисто мене тягне на кисле. Ти будеш сухе вино?

- Якраз те, що треба. А чому це тебе тягне на кисле? - примружила вона свої безсоромні очиська.

- Я вагітна.

- Ти и и и? - вона так здивувалася, ніби я була лесбіянкою і завагітніла від неї.

- Я, Аніто, я.

- Від кого? - таки спитала вона.

- Від Нестора, від кого ж іще.

- Але ж він… - Аніта затнулася. - Його ж немає.

- Гадаєш, вагітніють на другий день після того, як про пав чоловік?

Я поставила на коктейльний столик почату пляшку і налила у дві склянки світло зеленого шардоне.

- Я власне тому й приїхала, - сказала принцеса, яка втекла до мене від папараці, від свого Чарлі Чапліна рогоносця і від африканського бугая. Ну геть тобі як Колобок. На радощах вона відпила добрий ковток шар доне. - Мені все це не дає спокою. Спершу ти приголом шила по телефону… Потім… приходить лягавий і розпитує, коли я востаннє бачила Нестора. Далі з’являються якісь типи і вже влаштовують мені допит, як у ґестапо… Що відбувається, Насте? Я нічого не розумію. Виходить, Нес тор живий?

Я дивилась у її напівпритомні очі й мовчала.

- Скажи мені правду, Насте, що це все означає?

Це ти мені скажи правду, подумала я. І спитала:

- А чому вони раптом поперли всі до тебе? Хіба ти йому хто? Сестра чи мати?

- Тому, що пов’язують його щезнення з проблемами «Плутона», - сказала вона.

- І тільки?

- А що ж іще! Хіба ти мене не знаєш? - Аніта багатозначно подивилася на мене, і її напівпритомні очі стуманіли зовсім.

- Як ти знайшла наш дім? - спитала я в лоб.

- Як? Дуже просто, - нітрохи не зніяковіла вона. - Мені пояснив, як сюди їхати, ще один слідчий. Він зачастив до мене вже після тих ґестапівців.