TextBook Оддай же нам наші землі з темними лугами!»
– Не на те ж я, запорожцю, москалів заслала,
Ой, щоб твої луги й землі назад повертала!
Не на те я, запорожці. Січ розруйнувала,
Щоб назад вам степи, й луги, й клейноди вертала!
Текла річка із-під саду та й упала в кручі —
Заплакав же пан кошовий від цариці йдучи.
Текла річка невеличка, заросла лозами —
Заплакав же пан кошовий дрібними сльозами:
«Ой, великий світ, царице, і всім ти владаєш.
А вже ж ти нас, запорожців, з місця споміщаєш,
Та вже ти тих вражих панів та все награждаєш».
Та летить крячок та на той бочок, та, летячи, кряче,
Та все військо запорозьке та на Калниша плаче.
Та летить крячок та на той бочок – де взявся шуліка,
– Ой не буде в Січі города однині й довіку!
Трохи легше було тим січовикам, що прибилися до великих сіл: ті були разом з селами записані у казенні поселяни і жили трохи вільніше за панських, але землі їм було одмежовано небагато і про життя з полювання та рибальства, як за часів Запорожжя, вже не могло бути й мови: довелося братись до коня та плуга і перевернутись у гречкосіїв.
Чутки про те, що недалеко за Бугом товариші їхні живуть вільним козацьким життям, доходили до Запорожжя і викликали у серцях поневолених запорожців пекучий біль:
Ой, як був у мене коняка,
Був коняка-розбишака,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання про славне військо запорозьке низове » автора Кащенко Адріан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОПОВІДАННЯ СЬОМЕ (РОКИ 1776-1828). ШУКАННЯ СТРАЧЕНОЇ ВОЛІ“ на сторінці 5. Приємного читання.