Розділ «ОДМІНА ДРУГА»

В о р о н о в. Да ведь я сам малоросе, а вот же говорю по-русски…

Г о р н о в. Через те ж я і балакаю з вами по-українськи, що знаю, що ви українець, і знаєте мову, і що колись і самі балакали зо мною по-своєму. Може, це тоді було в моді? Ви перемінились, а я не хочу хамеліонничать! Тут, бачте, багацько залежить і від того, з ким нам найчастіш доводиться діло мати. Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа. От якби наша розмова прийняла характер надто спеціальний, ну тоді я, може, спасував би… А доки ми перекидаємось словами, збиваючи тілько піну в роті…

В о р о н о в. Но ведь будете же вы служить?

Г о р н о в. Ні.

В о р о н о в. Могут же дворяне выбрать вас на какую либо должность?

Г о р н о в. Це інша річ. Але і без вибора, без наказу вже служу ділові.

В о р о н о в. Но ведь ви дворянин? Да-с? А ведете-то вы себя не по-дворянски.

Г о р н о в. Хто як розуміє людське поводження!

В о р о н о в. Да-с! Вы не по-дворянски поступаєте!

Г о р н о в. Наплювать!

В о р о н о в. Как наплевать? На кого наплевать? Вн дерзки! Справедлива пословица, что «яблочко от яблуньки»!… Знаєте ли вы, милостивий государь, кто был ваш отец?

Г о р н о в. Ви, може, хочете натякнути на те, що я з мужичого роду? Що мій отець, тільки дякуючи власним заслугам, здобув дворянство і полковничий чин? Натякайте, я від цього не почервонію. Ніколи я не одречусь од свого роду. У мене ще й досі живі дядьки по батькові – один простий гречкосій, а другий солдат, – і я ними не гордую.

В о р о н о в. Правда, говорят, что…

Г о р н о в. Що з хама не буде пана?… Я й не лізу в пани.

В о р о н о в. Нет-с, лезете! Вы у меня бываете… (Наче щось пригадав, забігав по кімнаті). Да-с… того, того… Знаєте ли, что я вам могу посоветовать?

Г о р н о в. Розумний совіт прийму з подякою.

В о р о н о в. Вот что-с! Вы займитесь сочинением проекта о том, чтоби дворян вовсе не било.

Г о р н о в. Ви не туди, добродію, заїхали! Сочиняйте вже ви такі проекти, вам і книга в руки, а я за таку раду і спасибі вам не скажу. Сором вам, Олексій Дмитрович, що ви з мого правдивого поводження з людьми хочете зробить якусь пропаганду! Ви кидаєте болотом у моє чесне діло.

В о р о н о в. Так ваше дело честное?

Г о р н о в. Хоч перед бога!