TextBook Ява 11
Ті ж і С т е п а н.
С т е п а н (за дверима). Я силою ввійду, і ніхто мене не зупине.
В о р о н о в. Кто там?
С т е п а н (вбіга). Це я, пане!
В о р о н о в. Что это? Как ты осмелился войти без доклада?
С т е п а н. Та вже хоч і вбийте, а ввійшов!
В о р о н о в. Вон!…
Б о р и с. За що ж ви його проганяєте? Що скажеш, Степане?
С т е п а н. Ви питаєте? Це дивно, паничу, надто дивно!… А я ж завжди мав вас за чесну людину. Дійшла до Оксани звістка, що ви засватались на якійсь панночці!…
Б о р и с (з жахом). Як?!
С т е п а н. А тепер вже, може, Оксану й на столі застанете!
Б о р и с. Годі, годі!.. Спала полуді з очей!.. Туман розійшовся!.. Так ось воно що?.. Так ось зачим мене підпоювали?.. Так ось задля чого запрошують мене в гості до Ізмайлових?… Так ось від чого ваша хворість, мамо? Бач, це та любов ваша свята, котрою ви так похвалялись і котра, мов в ланцюгах залізних, так довго держала мою волю… Так ваша та щирая і тихая мова: «Женись, сину, на кому хочеш», – була кривда, одна облеслива кривда!… О, мамо, мамо! Ще ж ти зробила з моєю душею? З тією душею, в котрій образ твій завжди був нарівні з богом? Батьку, батьку рідний!.. О, що ж тепер на світі не зрадливе, коли рідний батько і мати.. А!.. Швидш відціля!.. Промеж чужими людьми знайду я батька і матір!..
Прожогом вибіг, за ним пішов С т е п а н.
Н а т а л я С е м е н і в н а. Синку, синку!… (Рида).
В о р о н о в. Я тебе, мерзавец, я тебе!… Вот тебе твой мазунчик!…
Н а т а л я С е м е н і в н а. Ти ж чого дивився? Ти його виховував і пестив! Я жінка неосвічена! Де я була? Що я бачила? У чотирьох стінах вік ізжила, а ти похвалявся, що ти вчений і всезнающий. Ти йому дав змалку волю! Я дурна була, по-твоєму… Себе ж ти цілий вік лічив за розумного, а сина єдиного не зумів до пуття довести. Ох, я нещасна!… (За сльозами не може говорити).
В о р о н о в (мов ошалілий). Что ж это? Сколько я того… того читал, но такого случая… Читал я в журналах й газетах… не начитывал. Но как, же в самом деле, стеснять… того… того… свободу, когда свобода должна быть свободна? Ну й пусть его женится, пусть женится хоть на чертовой дочери!… Я… я знать его не хочу!…
Завіса
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Доки сонце зійде – роса очі виїсть» автора Кропивницький Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОДМІНА ДРУГА“ на сторінці 12. Приємного читання.