Розділ «ОДМІНА ДРУГА»

С о л о м і я. Не хочу, бо ви зараз почнете розпитувати, а мені заказано мовчати. От єй-богу, що правда!

Голос за дверима: «Соломія!»

Ось зараз! (Побігла).

М а к с и м (тим часом роздивляє портрети, що висять на стінах у золотих рамках). Що то воно: чи царі всі, чи генерали?

Г о р н о в. Хіба ж деякі з них вам нікого не нагадують? Це ж Борисів батько, а це дід, а той третій – генерал Суворов.

М а к с и м. Бачте, я таки вгадав, що генерал.

Г о р н о в. Один же тільки генерал. А батько Борисів тільки що копитан, а дід його, то й хто його знає!… Бачте, це на йому старосвітський міліцієнний казакин. І доки цей дід ще не був у службі, то прозивався Ворона, а як здобув міліцієнного чина, так став вже прозиватись Воронов! Стало буть, причепив хвостика до свого прозвища.

М а к с и м. Хвостика? Навіщо ж то?

Г о р н о в. Така, бачте, мабуть, була поведенція, все своє вже дуже обридло, так хоч хвостика чужого пришити.

М а к с и м. Еге! Ну, а то ж жіночі парсони, хто вони? (Показує на портрет).

Г о р н о в. Це мати Борисова, а це вже її мати, стало буть, бабка Борисова. Ось бачте, убрання в неї вже просте, старосвітське: очіпок, намітка, плахта.

М а к с и м. Так, так!… Стало буть, вони не з так-то давнього коліна запаніли?

Г о р н о в. Бабка ця й до смерті жила тут.

М а к с и м. Та як же?… Так… так!… Я її пам’ятаю! Оце, либонь, піде дванадцятий чи пак тринадцятий рік, як вона померла. Проста була людина, зовсім проста, і по-панськи, мовляв, ані же тобі не вміла говорити.

Г о р н о в. Це була найперша порадниця і жалібниця Борисова. Він згадує про неї з великою шанобою.

М а к с и м. Пам’ятаю, пам’ятаю!… Усе, було, з ним няньчиться. Конешно, доброго чоловіка усяк добром пом’яне. Ну, то я ж оце піду лагодитись у дорогу, доки ви тут.

Г о р н о в. Я не забарюсь.

М а к с и м. То прощавайте до якого часу! (Вийшов).

Г о р н о в (один). Як то Борис з своїми старими уладиться? Молоде ще хлоп’я, м’яке серце… Стережеться сварки, як вогню, думає, що можна її обминути! Та що це він так довго бариться?

Ява 4