Розділ «Весна в Єгипті»

Бачу: єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків,

Жінку Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні!..

Співом свій крам вихваляють жінки й чоловіки,

Гордо важенную ношу несучи на головах гарних,

Так, мов на їх спочивають подвійні Єгипту вінці.

Весь у червонім іде водонос, – мов жартуючи, дзвонить

Ясним начинням і швидко жадібному люду

Воду холодну, солодку з важкої баклажки вділяє,

Жартом її приправляє, з усміхом плату бере.

Вбогі феллахові діти пустують безжурно на сонці; —

Жваві маленькі головки! Цікаві очиці зорять…

Мов для забави дитячої просять «бакшиш» у мандрівця.

Дав чи не дав, – засміяться, неначебто їм і дарма.

От, аби був очерету солодкого дрібний уламок; —

Смокчуть і раді-веселі, мов панство-багатство посіли.

«Звідки ся радість?» – гадаю… І мариться щось мені в думці,

Так, наче голос таємний забутую править легенду:

«В давню давнину, як Ніл народився в пустині,

Мати його положила в розкішну зелену колиску,

Батько з високого неба промінням утішним дивився,