Розділ «* * *»

в душі несе і віру, і тривогу,

пустеля перед ним, як жар, горить.

Він без дороги йде все цілиною,

з усмішкою твої стежки мина,

і бачиш ти, що він вже під горою,

де спить твоя царівна чарівна.

Він на горі єдиним поцілунком

розбив труну і щастя оживив,

отим єдиним, легким подарунком

навік царівну горду покорив,

І взяв її на руки, мов дитину,

і весело у замок свій поніс,

за ними йшла весна, і всю долину

покрив квіток весняних цілий ліс.

Квітки цвітуть, і золотом багряним,

немов огнем, долина пойнялась,

співає щастя над своїм коханим,

і ні одна сльоза не пролилась.

А ти лежиш, і тіло одиноке

смертельний сон і холод обійма,