Розділ «Королівна»

«Ясна панна там чекає…»

Твердим голосом відмовив

гнівний владар: «Що ж, хай прийде,

хай почує привселюдно

від отця свого прокляття».

Ще не встиг король скінчити

слів безжалісних, недобрих,

як в юрмі загомоніло:

«Гей, дорогу королівні!»

Поміж лицарів блискучих,

поміж дам препишно вбраних

королівна йде поволі

у буденних чорних шатах,

без серпанку й покривала,

з непокритою косою;

не спуска очей журливих,

не схиля блідого чола.

Затаїло дух лицарство,

пишні дами всі поблідли,

ждуть, мов грому серед бурі,