Розділ «Частина перша»

– Молчать! молчать! – почав Антосьо, – я тут хозяин.

– Такий мені хазяїн красний, що хазяйці й чарки випити не дав…

– Є! є! ще вип'єте й дві.

Через годину й хазяйка пристала до гурту, й всі разом співали. Та вже не тут, а полізли на горище, бо почала дітвора сходитись.

Не раз отак пили вони та приспівували. А стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі хутро справити, – ще й не справити, а верх набрати, бо блам (міх) був готовий з Масиного хутра. То вже для Масі що іншого – для неї треба було й блам купити й накриття, бо вона старша; а Орися менша, ще й в переробленім походить.

Збиралась паніматка: й коні вже запряжені стояли коло порога, вже й пообідала на дорогу, – зовсім готово. тільки сісти. Коли до грошей, що в скрині були, а там щоб копійка!

– Нещастя моє! – заголосила. – А хто ж тут так господарював? – Найперше до Масі вчепилась: – то ти, каже, вкрала? – Та ця не далась: зараз відгризлася. Потім до Орисі, – ця плаче, присягається: – нащо мені? – каже.

– Чи не брала ти, дочко? – питає Теклі.

– Ні, мамочко, їй-богу ні!

– Не святі ж злізли з неба та гроші вкрали, – озвалась стара, – хто-небудь та взяв же їх!

А плачу було та клопоту, – не доведи господи! На Антося ніхто й не подумав. Далі до ворожки вдалися. Ворожила вона, ворожила, та й каже: «таки з ваших хтось, та його нема дома: чорнявий, невисокий, ще молодий».

– То чи не Антосьо? – каже Текля.

– Де ж би таки Антосьо крав! – каже мати.

Проте, подумавши, порадившись, запрягли коні та й поїхала до Крутих.

П'ють четвертокласники, та кавуни їдять, та родзинки, та всякі ласощі; а Антосьо лиш погукує на менших: сбігай до міста! та бігай!» І цибухів накупив, і тютюну.

Хазяйка догадувалась, що щось-то воно є, та не сміла сказати ні старшому в очі, ні смотрителеві, бо як неправда, то буде їй лихий світ. Як тут Люборацька – рум, як пить дало.

– Що мій син тут поробляє? – питає.

– П'є та гуляє, – відказала хазяйка.

– А де його скриньочка?

Показала хазяйка, – скриньочка стояла й не замкнена. Коли до неї, а там всього-навсього п'ятдесят карбованців.