Розділ «Частина перша»

– Нема п'яти, – Антосьо каже, – десять, коли хоч, дам.

– Давай уже й десять, що робити з тобою? – каже той.

Поліз Антосьо до капшука, а той другий четвертокласник дивиться, і йому аж очі забігали.

– Та не давай йому, – каже, – а дай, брате, мені лучче!

– Ні, ні! мені дай, а йому не давай, – озвавсь той.

– Не вір! не вір! – каже другий, – мені дай, а йому ні!

Антосьо все корпавсь у капшуці; далі вийняв цілу паку бумажок – все по десять та й по десять – і дав одну тому, що просив. Взяв той і почав чванитись:

– Бач, – каже другому, – таки моє цвіте, а твоє гниє.

– То позич же й мені, – почав другий, – коли йому позичив, хай не дражниться.

– На й тобі десять, – з пихою, як який мільйонщик, заговорив Антосьо.

– Овва! – каже цей, – бач, і в мене є! Вип'єм же тепер за здоров'я Антонія Гервасійовича, що позичив нам грошей. – З цим словом налив склянку:

– Твоє здоров'я, Антоній!

Антосьо зав'язував капшук і не чув, а, може, до тої пори вже й вуха йому позакладало.

– Чуєш, Люборацький! – почав той.

– Га! – каже Антосьо.

– Дай тобі, боже, здоров'я!

– Дай тобі, боже! – озвавсь Антосьо. І цей хильнув та й налив і каже до того другого:

– А ти чому не п'єш?

Той мовчав. А на його беднюги надійшли, – спустив носа, як індик, губу відквасив, голову повісив та й сидить, лиш сопе.

– Чуєш, бра! – заговорив Антосьо, – чому, бра, не п'єш?