– Чего ты? чего ты? Я и тебе «по макоедах!» – гукнув Антосьо.
– Tak і byc powinno, – защебетала Мася – Ladnie! Oto ladnie!
– И ты, Брут, против меня! – сумно заговорив Антосьо, а далі й крикнув, – молчать ты, ляшка проклята!
– A, hyclu ty jedcn chodzisz! jak ty smiesz? Та ja tobie nie Orysia!
Антосьо і в кулаки вже наплював, щоб так і трахнуть, та ввійшла мати.
– Що? вже заходились воюваться? – заговорила вона.
– А чего ж они, дряни, смеют возвышать свой нелепый голос против меня?
– Так як же з тебе не сміятись? – каже мати. – Ти подивись сам на себе! – і засміялась.
– Тu quoque, Brute! (І ти, Брут) – Заговорив Антосьо й додав, – а разве я сам на себя стараюсь? Если я смешной, то вы с себя смейтесь, что так меня убираете.
I став ходить по хаті та руками розмахувати. А мати думає: що це він каже? квакай, брусе, чи що?
– Як не буде мені сюртука, – почав далі Антосьо, – то хату рознесу. – І стукнув кулаком в стіл.
– Не рознось так скоро, – заговорив о. Яким, – ввійшовши знадвору, – бо це хата моя; а я тобі що винен?
Сироти вже жили на подвір'ї, там була стара хата. Та о. Яким був як і одинокий, то вони все в його сиділи. – Наче йому смолою губи заліпив, так Антосьо змовчав. Та не перемінив своєї постанови, щоб сюртук справили, та ще не абиякий, а суконний.
– Де я тобі возьму тих грошей? – сказувалась мати.
– А меня где взяли? Там и денег возьмите. Плюне мати та й піде. А Антосьо знов:
– А когда мне сюртук справите?…
– Оце біда мене спала, – каже собі стара… – Ото понаучувались! цур йому з такими школами! Недаремне мої покійні татуньо – хай їм царство небесне – було кажуть, що в одній хаті житиме кіт, миша і собака. Оце ж так воно й є!
Вже недалеко було до первої пречистої, а сюртука Антосьові все не було. Далі паніматка зібралась і поїхала до міста, й набрала свому синові на сюртук і на все, що треба.
Як розприскається мій Антосьо! Е! як та вода на лотоках бурлить, що ні спинку, ні гаманцю не має…
– Как можно? как можно? – гука. – Им, – ніби дівчатам-сестрам, – то вон что понасправляли, а мне и сюртука хорошего не хотите! Так я себе сам…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люборацькі» автора Свидницький Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 67. Приємного читання.