Розділ «Частина перша»

– А до кого, дядечку, поведете мене?

– Кажу ж, що до самого смотрителя, – озвавсь молдаван.

– Ведіть мене до інспектора, – почав Антосьо, – смотрителя нема дома.

Інспектор був добрий чоловік, хоч і він бив, бо там кожен б'є й це не йде за зле в людини, та мав серце в грудях: не катував, а найбільше десять давав. Смотритель же то й по сорок, і по сто ліпив. Тим-то Антосьо й просив, щоб до інспектора його відвів.

– До інспектора? – озвавсь молдаван. – Ні! до інспектора не поведу, а до смотрителя поведу; не кради гороху!

Вже місто видно було, як на долоні, і класи за містом; Антосьові все холодніло та й холодніло в душі! А тут переярки почались, що вода повимулювала.

Вели Антося тією горою, що від Балти; дорогою пилу було по самі кістки. На другій горі, що за містом, ходили ті старші, що його послали в горох, ні живі ні мертві. Ковинський дав їм знати, що молдаван спіймав Антося і повів; то всі знали куди й тремтіли за свою шкуру. Побачив їх Антосьо, а вони його пізнали. Якби де в яру, та ближче, то поміч дали б, а то далеко і на такому видному місці, що й не думай.

Іде Антосьо, як на заріз; а шуляк літа вільний, і боком переярки снуються в праву руку від дороги, а в ліву пашні, аж вище голови тому молдаванові; і вже дільниці так з-на гони від них.

– Як введе в дільницю, – подумав Антосьо, – то пропав я! Хоч і видерусь абощо, то нігде сховатись. Треба викрутитись тут! – думає собі, йдучи, і горох їсть; та й розсипав жменю.

– Ей, дядьку! – почав, – дайте позбираю. – І став.

– Хіба в тебе мало за пазухою? – каже молдаван.

– Хоч не мало, та й цього шкода: будуть же бити, то за кожен стручок відболить.

– Ну, збирай, – каже молдаван.

А все держить його за брижі, аж йому в'язи затерпли.

Нагнувсь Антосьо; так збирає, так збирає, і молдаван нагнувся. Визбирав і рушили далі.

– То, дядечку, ви мене не пустите? – почав Антосьо.

– А нащо б тебе пускав, – озвавсь молдаван, – стільки часу згаяв, та й пускав би. Не пустю!

– Так ні?

– Та еже ж ні!

– То нате ж вам! – Антосьо каже. І з цим словом сипнув йому в очі пилом, що набрав у жменю, горох збираючи.