Розділ «VI»

Та, як на мене, пустий звук – оця видумка їх.

Де оті ріки сьогодні, які б фарбували так вовну,

Як твоя, Ксанфе, колись чиста вода для пиття?

Ну ж, покажи Сімоентові води та Іди джерела,

Саме отам, біля них, древняя Троя була.

Ти на плечах своїх, Києве, видержав орди татарські,

Відсіч не раз ти давав скиту, що луком гордивсь.

Часто ще й зараз на мури твої вороги нападають,

Нині гасають кругом орди на нивах твоїх.

Ниви і сіє, і жне селянин, не лишаючи зброї,

Завжди йому сагайдак з стрілами муляє бік.

Часто він жниво привозить додому, відібране кров’ю,

Й вдома, аби зберегти, кров проливає не раз.

Також бувало, лишав він сніданок, бо ворог з’явився,

Ворогу жінка його часто варила обід.

Дике це плем’я татарське, що звикло розбоєм живитись,

Зараз на села твої робить набіги страшні.

Вже переходити вбрід Бористенові води навчились,

Хоч і глибінь його вод з морем зрівнятись могла б.

Палять скрізь села й усіх, кому взятись за зброю хвороба