Розділ «VI»

Й срібні, і теж килими (турки їх люблять також),

Ірис південний, кора цинамону, імбиру коріння,

Стебла, які наш народ троща пахуча назвав,

Перець і ревінь, яким у народі лікують печінку,

Купиш мускатний горіх, купиш дівочий шафран.

В місті осіли вірмени, свої залишивши оселі,

Люди кмітливі вони, талановитий народ.

Речі церковні сюди привезли та своїх ієреїв,

Церкву, як звичай велить, побудували собі.

Також і руси живуть тут, населення грецької віри,

І за обрядом своїм храми будують святі.

На передмістю бруднім проживають невірні євреї,

У неохайних хатках їхніх – і бруд, і сміття.

Плем’я смердюче вони, розвівається, наче від цапа,

Сморід постійно від них, завжди обличчя бліді.

Їх синагога реве голосами разюче дзвінкими,

Все там змішалось у ній: галас, молитва і крик.

Зробить із чорного біле народ цей, із правди – неправду,

Прагне, аби із небес падала манна йому.

Що ж поробляє, спитаєш, єврей у славетному місті?