Розділ «VI»

Замки та брами усі, львівські прекрасні доми,

Рівно ж і вас, величаві двори королів савроматських,

Гідний Юпітера дім, блиском сіяє там трон,

Розкіш володарів, місце розваг серед мурів надійних,

Бачить там кожне вікно сонця проміння ясні.

Веж височенних шпилі гостроверхі зірок досягають,

їхні ж основи в землі бачать пекельну ріку.

Там тихоплинні години рахує годинник на вежі,

В стуках постійних його зміни у часі звучать.

Важіль годинника крутить усі коліщата зубчасті

Й точно вимірює він час, що тікає кудись.

Вуха ласкає годинник своїм передзвоном подвійним,

Всяк раз нагадує нам: часу частинка пройшла,

Наче говорить, що втрачений час повернути не можна,

Й завжди повчає, що він – річ дорога для усіх.

Час вже прийшов і Замостя згадати, як виникло місто,

Сам його Бог до життя кличе знаменням своїм.

Землю копають, підвалини вже закладають усюди,

Світять яскраво йому зорі Сатурна з небес.

Вже для Меркурія ринки будують, Вертумн їм сприяє,