Розділ «VI»

Там, попід шаром найнижчим цих величезних печер.

Жодна вже гниль, нам здається, не може їх тіл розложити,

Довгі століття вони в трунах під склом вже лежать.

Подив великий у всіх викликають підземні печери,

Руки якого митця тут їх зробити могли?

Тягнуться ген під землею й, здається, кінця їм немає,

Й, щоб збудувати такі, грошей замало в царя.

Вірю, однак, я ще й іншим скажу, що їх можна зробити,

Зовсім причини нема, щоб дивуватися тут.

Є у нас ріки, що зверху землі собі русла проклали,

Є і такі, що пливуть десь у глибинних шарах.

Часто вода висихає у ріках і русла зникають,

Часто вода пробива річище інше собі.

Тільки долинку якусь на шляху своїм річка зустріне —

Тут же негайно старий змінює шлях на новий.

Теж під землею всі ріки течуть за таким же законом,

Стрінуть печеру нову – тут же міняють свій біг.

Витечуть води з печери – уже висихає печера,

Шлях пробивають новий – сохне печера стара.

Тільки якщо шар твердий під землею й не тріскає скоро,