Розділ «VI»

Чи, може, вік не дає, з луків вбивають вони.

Скачуть на конях швидких, наче вихор, і стріл уникають,

Мчать, а куди їх несуть коні та кінський порив,

Аж на їх головах голених вітер чуби розвіває,

Завжди багрово блищить шия від бритви у них.

Наче цибуля, що зверху чубок червоніє ріденький,

Решта головки її гола, не вкрита нічим,

Так і ти, варваре, чуб свій плекаєш, в косу заплітаєш,

Бриті ж місця голови вкриті волоссям рідким.

В них, у татарів, на верхній губі виростає волосся,

Довгі також з двох сторін вуса звисають униз.

Лиця без заросту в них, а на бородах пух лиш збривають,

Тож безбородих татар приймеш не раз за бабів.

Знайте всі люди, що Київ на Чорній Русі важить стільки,

Скільки для всіх християн Рим стародавній колись.

Є на Русі в нас чимало чудес, є й у Києві славнім,

Ними гордиться й усім радо покаже він їх.

Глибоко там під землею побачиш великі печери,

Знайдеш гробниці старі, в них древньоруських князів,

Теж Лібітіна останки героїв у них зберігає