Розділ «VI»

Досі оспівував руські ліси я у ритмах простеньких,

Зараз співати настав час і про села, й міста.

Передусім із міст руських здобув собі славу велику

Львів, скрізь відомий, святий, руського роду краса,

Місто спокою мого, я тобі присвятив свою працю!

Давньої віри красо, здрастуй, вітаю тебе!

Ти пустослівних пророків вже здалека першим рознюхав

І перед лихом отим брами свої зачинив.

Вовк той, хоч в шкуру овечу прибрався, не зміг обманути,

Зразу пізнав ти чуму навіть у масці такій.

Завжди на стражі у місті стоїть отець архієпископ,

Котрий духовним чинам право церковне дає.

Славний владика заразу оцю уже в зародку знищив,

Не допустив, щоб по всім тілі вона розповзлась.

Місту приходить на поміч сенат із мужів благородних,

Так що підступна чума вступу не має цілком.

Львове священний, скеле марпейська, хай щастить тобі завжди,

Віру стару бережи, не залишай у біді.

Храми прекрасні, відомі у світі, й обитель святая,