Розділ «VI»

Згинуть дощенту тоді місто та мури його.

Мури твої появились раніше, ніж в інших оселях,

Згинуть останні вони після загибелі всіх.

Хай же людей не бояться вони, а богів лиш небесних,

Буде з тобою твій Бог – місто лишиться цілим.

Тільки він виступить проти, дарма захищатимеш мури,

Знищити зможе отой, хто збудував їх колись.

В місті єпископська катедра з давніх-давен процвітає,

І катедральний собор в мурах сіяє твоїх.

Хто б поминув тебе, Луцьку, що гідний камен геліконських,

В місті обличчя святе бачиш владики свого.

Хто замовчав би про Бузьк, що його дві ріки омивають,

Буг наш прекрасний його, води розливши, обняв.

Слід тут згадать і Сокаль старовинний, його древню славу,

Хоч не достойний того через поразку сумну.

Славний у місті є храм Богородиці Діви Марії,

Що, непорочна, Христа-Бога на світ привела.

В багнах Городно, зарослих довкіл, журавлів тьму виводить,

Безліч годує птахів Стир, хоч холодна ріка.

Тут ще згадаємо Белз, що в страшних болотах потопає,