Розділ «VI»

Що виробляє той вовк серед отари овець?

Славні міста у заставу дає, позичає всім гроші,

З них же проценти дере, сіє усюди нужду.

Наче той шашіль, що точить могутні дуби поступово,

Чи оті черви, що вмить все перетворять у гниль,

Мовби тихесенька п’явка, що кров п’є людську невідчутно

Й силу й життєвий запал нишком в людей відбира,

Як ось іржа роз’їдає залізо, а міль одежину,

Так і нероба єврей нищить, руйнує усе.

Безліч приватних маєтків не раз зруйнував хитромудро,

Часто й державне майно нищив цей спритний лихвар.

Розуму вчились, хоч пізно, обдерті євреєм монархи,

Прийде в державу єврей – стогне печально вона.

Стріне державу це лихо – лежить, наче тіло безкровне,

Крові і сили тоді зовсім у неї нема.

Отже, чумою цією гордуй, моя Таліє мила,

А проклинати – це гріх! Роде невірний, прощай!

Досить! Лишаємо це, а вернімось до гарного міста,

Треба як слід довести працю свою до кінця.

Тут необхідно згадати сенат і службовців, закони,