Розділ «ЧОТИРНАДЦЯТИЙ»

А владики – кожен взяв там єпископію.

Так отправивши усе, щоб не мали лиха,

Найсвятійший патріарх в Грецію поїхав.

В охороні наших військ славних Запорозьких

Лицар той його провів до границь волоських.

Дозвіл дав йому король це чинити діло,

Військо Запорозькеє також повеліло.

О, як плакали, коли військо повертало

І коли з святим отцем розлучатись мало.

Від набожного жалю серце їхнє мліло,

Бо в дорозі розійтись зовсім не хотіло.

Послугу тоді таку гідно учинивши

І благословення так війську заслуживши,

Вже до рідних відійшли, власних шалашів,

Та спочити не змогли – турчин їх наспів.

З військом рушив немалим він на землю нашу,

Вже призначили свого до міст наших башу.

В Запорозькому коші він хотів поснідати,

А в обозі у ляхів мислив пообідати.

Але Бог йому подав силу на звитяжство,