Розділ «ДВАНАДЦЯТИЙ»

Олександр Великий, аби вдарувати

Мудреця, що завгодно казав вибирати.

Попросив той філософ про глейт, щоб од смерті

Вберегтись, коли схоче, казав він, притерти.

Відповів Олександер: «Собі б це я радше

Отой глейт написав був – не можна одначе!»

Він сказав: «Хто вродився, той мусить померти,

Ще ніхто проти смерті не здужав опертись,

Проти неї-бо ліків нема, оборони,

Із царів може здерти яснії корони.

Хоч яка б охорона царя точила,

Хоч яка стрільна зброя його сторожила, —

Та візьме з-поміж варти, як ляже поспати,

Про кончину так мало у сні вміють дбати.

Я не можу тож глейту такого подати,

Щоб загибель од себе здолав одігнати,

Бо і я лютій смерті скоритися мушу,

Хоча цар я великий – візьме з мене душу!»

Відказав той філософ: «Хоча і смертельний,