Розділ «ДIЯ ЧЕТВЕРТА»

Євфросина. Тiльки такої, як я? Спасибi вам за честь, коли ви так думаєте; ми не гонимось за такою честю.

Гострохвостий. Ви мене не розумiєте, Євфросино Сидоровно! Я не хотiв би iншої жiнки, окрiм вас. Ви – й бiльше нiхто! Або ви, або нiхто!

Євфросина (тихо). Чом же це вiн не стає передо мною навколiшки, як той вусатий копитан перед мадамою?

Гострохвостий. Ви не вiрите? (Приступає). Ви не вiрите? Так знайте ж, що я бiльше нiкого не любив, не люблю й не любитиму, окрiм вас. Як побачив я вашу, таку заввишки, як дзвiниця, коафюру на головi, то трохи не вмер на мiсцi. Як почув я вашу вчену розмову, то й поклав, що для моєї компанiї треба такої жiнки, як ви.

Євфросина (тихо). Оце менi трохи подобається. (Голосно).

Може… не знаю. (Кокетливо).

З дверей знов виглядають голови Сидора Свиридовича й Євдокiї Корнiївни.

Вони обоє сваряться одне на другого й кивають головами.

Гострохвостий (падає навколiшки перед Євфросиною).

Євфросино Сидоровно! Без вас менi не жити на свiтi! Якби я так часто ходив до Братського монастиря, як часто ходжу попiд вашими вiкнами, я б давно уже присвятився. Вiрте менi, що говорю правду!

Євфросина. Якби пак можна було заглянути в вашу душу та подивитись в ваше серце!

Гострохвостий. То там ви побачили б, що золотими слов’янськими буквами написано: Євфросина Сидоровна Рябкова. Ой, якби золотий ключ од вашого серця та лежав в моєї душi в кишенi, який би я був щасливий! А! Я б щогодини одмикав би ваше серце та все дивився на його! Я б не їв, я б не пив, я б не курив три днi, тиждень, та все заглядав би в ваше серце. Євфросино Сидоровно! Що ж ви скажете? (Бере її за руку).

З-за дверей Рябко i його жiнка радiсно кивають одно другому.

Євфросина. Я… я… дайте менi трохи подумати! (Затуляє очi й лоб долонею). Я так стривожена, так стривожена; так якось все сталось несподiвано, негада-но! Я… Я даю вам свою руку (подає руку), але треба попереду спитати батька-матерi! Вибачайте менi, що я вас на часочок покину. (Виходить у кiмнату. Мати йде з пекарнi слiдком за нею в кiмнату).

ВИХIД 15

Гострохвостий сам.

Гострохвостий. Ну, випав деньок менi сьогоднi! Якби два такi деньки, то хоч i на Щекавику. Так Євфросина моя! Яку ж жiнку матиму тепер! Ффф! Висока, та широка, та на головi пiвпуда кiс! Кругом панi! А шлейф! А розуму, а розуму! От тепер, Свириде Йвановичу, гуляй на всi застави! Грошi є, лавка є, ще й до того жiнка панi! А Оленка… Та що менi Оленка? Знайдемо десять таких Оленок, аби тiльки охота. Не перший i не останнiй Свирид Йванович дурить жiнок та дiвчат.

ВИХIД 16

Гострохвостий, Євфросина, Євдокiя Корніївна, Сидiр Свиридович.

Євфросина, Євдокiя Корнiївна i Сидiр Свиридович виходять.