Розділ «ДIЯ ЧЕТВЕРТА»

Євдокiя Корнiївна, Сидiр Свиридович i Меропiя.

Меропiя. Оце! Аж тiм’ям об дверi вдарилась. (Входить). Господи, Iсусе Христе, сине божий, помилуй нас!

Сидiр Свиридович (басом). А-мi-нь.

Меропiя. Добривечiр вам! Як вас господь милує?

Євдокiя Корнiївна. Вашими молитвами ще ворушимось до котрого часу. Сiдайте, прошу вас!

Меропiя. Спасибi вам, нiколи. Далеко дибати додому. Коли б ви, Євдокiє Корнiївно, знали, як я сьогодня нагрiшила у Горпини Корнiївни; так нагрiшила, що насилу несу свої прегрiшення на Печерське.

Сидiр Свиридович. То вкиньте ту в’язку грiхiв у канаву, нехай там потоне у безднi. Чи варто ж нести таку нечисть аж на Печерське!

Меропiя. Якби ж пак можна було… Так нас приймала Горпина Корнiївна, так частувала, так припрошувала, що я одмагалась, одмагалась та й… (Маха руками).

Сидiр Свиридович. Та й нагрiшили повне сито й решето.

Меропiя. Та ще й як приймала нас! Бо Оленку засватали. Гострохвостий засватався. Гарного зятя матиме Горпина Корнiївна! (Заточується). Прощайте! Зоставайтесь собi дома. (Виходить i не потрапляє в дверi та в вiкно, пiдiйма ногу). Оце як високо поробили пороги! (Знаходить дверi й виходить).

ВИХIД 5

Сидiр Свиридович i Євдокiя Корнiївна.

Сидiр Свиридович (вдаривши об поли руками). От тобi й жених! Коли не брешуть оцi сороки.

Євдокiя Корнiївна (вдаривши об поли руками). От тобi й Гострохвостий! Та, мабуть, i не брешуть, бо аж втрьох одно говорили.

Сидiр Свиридович. Авжеж утрьох трудно брехати, не те що одному. От тобi втеряли розумного чоловiка! Де ж тепер достанеш такого розумного зятя?

Євдокiя Корнiївна (з плачем, взявшись за голову). Ой бiдна моя голiвонька! Що ж то станеться з нашою Євфросинкою? Де ж тепер у свiтi знайти такого жениха для нашої Євфросини?

Сидiр Свиридович хапається за голову. Обоє бiгають по хатi.

ВИХIД 6

Сидiр Свиридович, Євдокiя Корнiївна i Євфросина.

Євфросина (виходить з кiмнати). Що це з вами сталося? Чого це ви так бiдкаєтесь?