Розділ «Сірома»

П’ять своїх на руках! батько завжди в роботі.

Мало праці тії… ось йому по охоті

Я іще додала!… Чи се він? – Ні. – Нема.

Буде бить, – і є за що, – скажу я сама!

Не гаразд… Чи не він? – Ні. – То й добре… Торкнув

Хтось у двері немов… Ні. Коли б повернувся

Неборак, то тепер я б злякалась його!»

І тремтіла Жанні з неспокою того.

Обгорнули її думки тяжкі самотні.

І в турботі поринувши, мов у безодні,

Ні на гуки вона не вважа надворі,

Ні на крик чорних птах, що кружляють вгорі,

Ні на вітер лихий, на прибої страшні.

Раптом гучно відкрилися двері яснії,

І в хатину з дверей промінь світла упав;

На порозі рибалка із неводом став;

Сіть – як хлюща! «От влови!» – веселий мовляє.

10

«Ти се?!» – крикнула вголос Жанні й пригортає,

Мов коханця, вона чоловіка свого,