TextBook Антоніє, подай мені води… Ридати
Не варто справді нам перед таким умом.
Порочу слізьми я мого татуні дом.
Чи думала маман, що я на світ родилась,
Щоб чорту лисому на іграшку згодилась.
СLVІ
Чи, може, ви так до Антонії ревні…
Вона, як бачите, лежала при мені,
Як ви вломилися з татарською ордою…
Дивітесь де хотя: гріха нема за мною.
Да тілько вже прошу – удруге підождать,
Щоб одягтися нам пристойно, время дать,
І ваших мурз прийняти так, як подобає
В поважному дому, а не в Бакчисараю.
СLVІІ
Скінчила я своє, і же ні слова більш!
З коротких слів моїх вам буде розумніш,
Як чисте серденько мовчаннєм покриває
Ті кривди, що воно розкрити не жадає.
Я вашій совісті зіставлю вас тепер.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дон Жуан» автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Пісня перва (част. 4)“ на сторінці 8. Приємного читання.