Розділ «1. Пісня перва (част. 1)»

Одну з його дівок узяв жид до услуги,

А другу – ксьондз: так, бач, проміж людьми я чув

Питав у лікаря: чим він недужий був?

«З поганки, – каже, – вмер, а заразивсь від жінки,

Та й сам уївся їй і в серце, і в печінки».

ХХХV

Отсе ж дон Хоз та був поважний чоловік.

Я мушу се сказать: бо знав його ввесь вік.

Тим годі хиби вже його слебезувати,

Та й нічого гаразд про його розказати,

Коли ж його страсті кипіли надто геть,

Не кумою ж бо й був, щоб з вінцями ущерть,

Та се того, що він палким на світ родився

І в книжці мудрощі не так-то вельми вбився.

ХХХVІ

Які б там не були поважності його

Чи хиби – натерпівсь бідаха усього,

Признаймо се: воно нікому не зашкодить,

Тяжку годиноньку – нехай до нас не ходить —

Переболів дон Хоз, як опинивсь один